Франц Марія фон Дальвіг цу Ліхтенфельс

Барон Франц Марія Фрідріх Клеменс фон Дальвіґ цу Ліхтенфельс (нім. Franz Maria Friedrich Clemens Freiherr von Dalwigk zu Lichtenfels; 21 квітня 1876, Дюссельдорф — 25 листопада 1947, Бад-Вільдунген) — німецький офіцер, генерал кавалерії вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Франц Марія фон Дальвіг цу Ліхтенфельс
нім. Franz Maria Friedrich Clemens Freiherr von Dalwigk zu Lichtenfels
Народився 21 квітня 1876(1876-04-21)[1]
Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія
Помер 25 листопада 1947(1947-11-25)[1] (71 рік)
Бад-Вільдунген, Вальдек-Франкенберг, Кассель, Гессен, Бізонія
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1896
Військове звання Генерал кавалерії
Нагороди
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
PRU Order of Crown ribbon.svg
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Орден Білого Сокола (Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське)
Орден «За заслуги» (Вальдек)
За поранення (нагрудний знак)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

БіографіяРедагувати

Молодший син депутата рейхстагу Франца Губертуса фон Дальвіґа цу Ліхтенфельса і його другої дружини Елізабет Ґейр фон Швеппенбурґ (12 лютого 1938 - 10 грудня 1905). У нього були 3 брати і 2 сестри, включаючи брата і сестру від першого шлюбу батька.

18 серпня 1896 року поступив на службу фанен-юнкером у 4-й гвардійський гренадерський полк «Королева Августа». Учасник Першої світової війни, ротмістр. Відзначений численними нагородами.

З 15 листопада до 23 грудня 1918 року командував «добровольчим батальйоном фон Дальвіґа». Після розпуску батальйону 24 грудня 1918 року служив у 3-му батальйоні 4-го нижньосілезького піхотного полку №51. З березня 1919 до квітня 1920 року — командир «12-го добровольчого гусарського полку», з якого згодом сформувався добровольчий корпус.

15 квітня 1920 року Дальвіґ поступив на службу в рейхсвер і був призначений командиром ескадрону 10-го (прусського) кінного полку. З 1 травня 1923 році служив у 18-му кінному полку в Штутгарті. З 1 лютого 1912 року — командир 15-го (прусського) кінного полку в Падерборні. З 1 жовтня 1931 до кінця березня 1937 року — командир Ганноверської кіноти. З 1 квітня 1937 року служив при командуванні 3-го армійського корпусу.

Під час загальної мобілізації перед Другою світовою війною 26 серпня 1939 року Дальвіґа призначили виконувачем обов'язків командира 3-го армійського корпусу і, одночасно, командиром 3-го військового округу. 1 березня 1943 року відправлений у резерв фюрера.

Сім'яРедагувати

  • Перша дружина - Марія Магдалена Бассель фон Ґимніх (7 грудня 1878 - 7 липня 1918). Одружились 3 вересня 1904 року. В шлюбі народились 4 сини і дочка.
  • Друга дружина - Вера Ґроте (18 грудня 1889 - 28 вересня 1965). Ожружились 5 березня 1920 року. В шлюбі народились син і дочка.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945, Teil IV, Band 3: Dahlmann–Fitzlaff, Biblio Verlag, Osnabrück 1994, ISBN 3-7648-2443-3, S. 7–8
  1. а б TracesOfWar