Фольварочний Василь Іванович

Васи́ль Іва́нович Фольва́рочний (нар. 30 січня 1941, Нападівка, нині Україна — пом. 5 лютого 2022[1][2][3][4][5][6], Київ) — український поет, прозаїк і драматург. Член НСПУ (1969), член НСТДУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (2001). Депутат Чернівецької обласної ради (1990). Чоловік письменниці Тетяни Пишнюк.

Василь Іванович Фольварочний
Василь Іванович Фольварочний
Народився 30 січня 1941(1941-01-30)
Нападівка, Лановецький район, Тернопільська область, Українська РСР
Помер 5 лютого 2022(2022-02-05) (81 рік)
Київ, Україна
Поховання Центральний цвинтар (Чернівці)
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів українська
Роки активності 1962 — 2022
Жанр проза
Членство Національна спілка письменників України
У шлюбі з Пишнюк Тетяна Володимирівна
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч мистецтв України
Премії
Золотий письменник України
Золотий письменник України
літературно-мистецькі премії імені Дмитра Загула, імені Сидора Воробкевича, імені Братів Богдана та Левка Лепких, премія Фундації родини Воскобійників (США)

CMNS: Фольварочний Василь Іванович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 30 січня 1941 року в селі Нападівка, нині Кременецького району Тернопільської області.

Навчався в Чернівецькому університеті (від 1958, нині національний університет), закінчив Львівський університет (1963).

Працював учителем; журналіст у редакціях газет Буковини і Житомирщини, завідувач літературною частиною Житомирського обласного музично-драматичного театру. У Чернівцях: заступник начальника обласного управління культури, заступник голови облвиконкому (1990), заступник голови ОДА (1991—1993), заступник директора Науково-дослідного центру буковинознавства при Чернівецькому університеті (1993—1997).

Від 1974 — секретар, 1976—1990 — відповідальний секретар Чернівецького осередку НСПУ. Голова обласної організації Конгресу української інтелігенції (1997—2001). Від жовтня 2003 — 1-й заступник голови Київської організації, 2003 — голова об'єднання драматургів НСПУ. 2002—2006 — директор Будинку письменників НСПУ. Від травня 2008 — 1-й заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка.

Помер 5 лютого 2022 року у віці 81 року в Києві. Був похований 9 лютого на Центральному цвинтарі Чернівців.

Громадська діяльність ред.

Член ради, заступник голови Громадської організації Земляцтво буковинців у м. Києві «Буковина», заступник Голови ради Київської організації Національної спілки письменників України, Голова творчого об'єднання драматургів та кінодраматургів, очільник столичного Клубу бібліотекарів.

Творчість ред.

Друкувати літературну творчість почав 1960 року.

На творчому вечері з нагоди 70-річчя письменник презентував дві свої книги — історичну «Хрещеники Сталіна» та біографічну «Зорі отчого краю»[7]. З нагоди 75-річчя Буковинське земляцтво поздоровило Василя Івановича з ювілеєм з присвятою на вірші Володимира Мельникова[8].

У 2010 — прем'єра вистави у народному театрі «Дивосвіт» (Тернопільська ЗОШ № 22).

Доробок ред.

  • збірки поезій:
    • «Тривога» (1966),
    • «Ростуть сини» (1967),
    • «Досвіток» (1968),
    • «Уроки вірності» (1975),
    • «Течія» (1982),
    • «Родовід» (1992),
    • «Поезії» (2000),
    • «Соняшник на балконі» (2005);
  • документальні повісті:
    • «Сонце в зернині» (1972),
    • «Цілющі джерела» (1975),
    • «Під зорями братерства» (1975),
    • «Земля Жижиянових правнуків» (1980);
  • п'єси:
    • «Складна гама» (1968),
    • «Друге цвітіння» (1969),
    • «Екзамен на зрілість» («Жива вода»; 1974),
    • «Не проспати роси» (1976),
    • «Вода з отчої криниці» (1978; 1983 поставлена у Тернопільському обласному музично-драматичному театрі)
    • «Травнева музика» (1979),
    • «І прийде день» (1988),
    • «Світлиця для прийдешнього» (1988),
    • «Дитячі забави» (1988),
    • «Богдан» (2003),
    • «Петлюра» (2005),
    • «Доки море перелечу» (2005),
    • «Пастка» (2006);
  • збірники п'єс:
    • драма «Спокуса» (2000),
    • комедії «Пересолений мед» (2000);
  • романи:
    • «Сказ» (2004),
    • «Обірвані струни» (2004),
    • «Чорний бумер» (2006),
    • «Симон Петлюра» — т. 1, 2, 3, 4,
    • «Хрещеники Сталіна»,
    • «Розчахнута душа»,
    • «На висотах орлиного лету», присвячений Дмитру Гнатюку (презентація роману відбулася 16 листопада 2015 року в Національній музичній академії).

Родина ред.

Дружина — письменниця Тетяна Пишнюк[1].

Нагороди ред.

ордени та медалі:

почесні відзнаки:

  • «Знак пошани» (1986),
  • «Будівничий України» (2001),
  • «Золоті письменники України» (2018).

премії:

стипендії:

  • Дворічна державна стипендія (2017)[14]

Примітки ред.

  1. а б Помер відомий український письменник Василь Фольварочний. Українська літературна газета (ua) . 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.
  2. Букінфо. Помер відомий буковинський письменник і громадський діяч
  3. Житомир-online. Помер відомий український письменник Василь Фольварочний
  4. Газета «Молодий буковинець. Пішов з життя відомий буковинський письменник Василь Фольварочний»
  5. Сайт НСПУ про смерть відомого українського письменника Василя Фольварочного
  6. Тернопільські новини. Віжійшов у вічність відомий письменник з Тернопільщини
  7. «Зорі отчого краю»: Фольварочний — Цибуху[недоступне посилання з липня 2019]
  8. Вітання Буковинського земляцтва до 75-річчя В.Фольварочного
  9. Указ Президента України від 25 січня 2001 року № 49/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
  10. Указ Президента України від 23 березня 2006 року № 254/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
  12. Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
  13. Відомі лауреати премії ім. Братів Лепких за 2016 рік / б. а. // Номер один. — 2016. — 25 грудня.
  14. Указ Президента України від 28 березня 2017 року № 85/2017 «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва»

Джерела ред.

Посилання ред.