Флотилія Чесапікської затоки
Флотилія була строкатим зібранням озброєних барж і канонерських човнів, які Сполучені Штати зібрали під командуванням Джошуа Барні для протидії британських атакам у районі Чесапікської затоки під час Війни 1812 року . Флотилія зіткнулася з Королівським флотом у кількох невирішальних боях, перш ніж Барні був змушений самостійно знищити її судна 22 серпня 1814 року. Особовий склад флотилії після того служив на березі і брав участь у обороні Вашингтона, округ Колумбія і Балтимора. Флотилія була розформована 15 лютого 1815 року, після закінчення війни.
Формування та склад
ред.4 липня 1813 року Джошуа Барні представив план оборони Чесапікскої затоки секретарю флоту Вільяму Джонсу. За його оцінками, флотилія з канонерських човнів і барж, які могли б пересуватися як за допомогою вітрил, так і весел, могла б захистити від британських атак мілководні ділянки затоки. [1]
Створена флотилія у квітні 1814 року налічувала вісімнадцять бойових одиниць: сім 23 метрових барж, шість 15 метрових барж, два канонерські човни, одна галера, один розвідувальний човен, а також флагман, 15 метрова самохідна плавуча батарея USS Scorpion, озброєна двома довгими гарматами і двома карронадами, з вітрильним оснащенням шлюпа.
Екіпажі флотилії
ред.Екіпажі флотилії становили 4370 осіб на піку її могутності. це була суміш моряків ВМС США, торгових моряків, місцевих паромників, приватирів, вільних негрів, рабів-втікачів. Пізніше флотилію поповнили батальйоном морських піхотинців з 700 осіб.
Операції
ред.Битва при СанктДжером-Крік
ред.З 1 червня 1814 флотилія Барні, у чолі з Scorpion, рухаючись Чесапікською затокою, зіткнулася з шхуною 12-гарматною шхуною HMS St Lawrence (колишній Балтіморський приватир "Атлас"), а також з човнами з 74 гарматних лінійних кораблів третього рангу HMS Dragon і HMS Альбіон біля Санкт Джером-Крік. Флотилія переслідувала шхуну і човни, поки вони не відійшли під захист великих кораблів. Потім американська флотилія відступила в річку Патаксент, яку британці швидко блокували. Британці мали чисельну перевагу над флотилією Барні у співвідношенні на 7 до 1, змусивши флотилію 7 червня відступити в Крік Санкт-Леонард. Два британських фрегати, 38-гарматний Loire і 32-гарматний Narcissus, а також 18-гарматний шлюп, блокували вихід у море. Крік був надто мілководний для британських військових кораблів, водночас флотилія змогла відбиватися від атак човнів з британських кораблів.
Бої тривали до 10 червня. Британці, розчаровані своєю нездатністю виманити Барні з його безпечної схованки, запровадили «кампанію терору», спустошуючи «міста і ферми», розграбувавши і спаливши Кальвертон, Хантінгтаун, Принц Фредерік, Бенедикт і Нижній Марлборо. [2]
Битва при Санкт-Леонард-Крік.
ред.26 червня, після прибуття військ під командуванням полковника армії США Деціуса Вадсворта і морських піхотинців капітана Самуїла Міллера, Барні спробував прорватися. Одночасна атака з суші і моря на блокадні фрегати в гирлі річки Санкт-Леонард дозволила флотилії вийти з струмка і до річки до Бенедикта, штат Меріленд, хоча Барні довелося затопити канонерки 137 і 138 у бухті. Англійці увійшли у покинуту бухту і спалили місто Санкт-Леонард, штат Меріленд.[2]
Британці, під командуванням адмірала сера Александра Кокрейна, підійшли до Патаксента, готуючись до висадки в Бенедикт, штат Меріленд . Протягом декількох днів британський флот обстрілював флотилію гарматами і ракетами Конгріва у спробі знищити її. 11 серпня 1814 р. Флотилія залишила Санкт-Леонард-Крик і відплила на північ вгору річкою Патаксент. Було обговорено план транспортування всієї флотилії по суші з порту Квін Енн до Південної річки, що дало б їй можливість повернутися до затоки. Тим не менш, стурбований перспективою захоплення флотилії британцями, Секретар військово-морського флоту Джонс наказав Барні знищити свої плавзасоби. якщо британці наблизяться.
Знищення флотилії при Квін Енн
ред.22 серпня англійці спробували захопити ескадру Барні при Квін Енн. Проте підпалені екіпажами кораблі вибухнули на очах у британців. Вони змогли захопити лише одне судно зі складу флотилії, а також кілька приватних суден, які знаходилися під її захистом.
Екіпажі флотилії відступили для участі у подальших бойових діях на березі.
Помилка: цитований текст не вказано (або він містить символ рівності — тоді використовуйте шаблон з іменованими параметрами)
Битва при Бладенсбурзі
ред.24 серпня, Барні і моряки флотилії брали участь у битві при Бладенсбурзі. Моряки флотилії твердо утримували позиції і англійці понесли важкі втрати від вогню їх гармат. Барні отримав серйозну рану в стегно з мушкета, і оскільки була очевидна чисельна перевага англійської армії після відступу американського ополчення наказав бійцям флотилії також відступити. Моряки флотилії та надіслані з Вашингтона морські піхотинці, яким командував лейтенант Міллер, були останні дві американські підрозділи, які покинути поле бою.
Битва при Балтиморі
ред.Приблизно 500 бійців флотилії потім вирушили до Балтимору, приєднавшись до інших, і були призначені до Другого полку військово-морського командування США. Більшість з них обслуговували встановлені на баржах гармати.
Список літератури
ред.- ↑ The Chesapeake Flotilla. Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 30 червня 2008.
- ↑ а б Shomette, Donald (1982). Shipwrecks on the Chesapeake. Centreville, Maryland: Tidewater Publishers. с. 87–93. ISBN 978-0-87033-283-8.