Ферсман Олександр Євгенович
Олександр Євгенович Ферсман (27 жовтня (8 листопада) 1883, Санкт-Петербург — 20 травня 1945, Сочі) — радянський геохімік і мінералог, один з основоположників геохімії. Дійсний член, віце-президент (1926—1929) Академії наук СРСР.
| Ферсман Олександр Євгенович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 27 жовтня (8 листопада) 1883[4][3]  Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Помер | 20 травня 1945[1][2][3] (61 рік) Сочі, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  Російська імперія Російська республіка.svg){kind=small} Російська СФРР.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, мінералог, геохімік, хімік |
| Галузь | геохімія і мінералогія |
| Alma mater | фізико-математичний факультет Московського університетуd (1907) |
| Науковий керівник | Вернадський Володимир Іванович |
| Вчителі | Вернадський Володимир Іванович |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Геологічний інститут РАНd, МДУ[5], Fersman Mineralogical Museumd[5], Російська академія наук[5], Kola Science Centre RASd[5], Московський міський народний університет імені А. Л. Шанявськогоd[6] і Бестужевські курси[7] |
| Членство | Російська академія наук[5] |
| Батько | Eugen Versmand |
| Автограф |  |
| Нагороди |     |
Біографія
ред.Олександр Євгенович Ферсман народився у Санкт-Петербурзі. Закінчив гімназію в 1901 р.
Поступив у Новоросійський університет, потім перевівся у Московський університет. Учень В. І. Вернадського — згодом першого Президента Академії наук України. Перші кроки у мінералогії О.Ферсман здійснив у Криму, біля Сімферополя, у лабораторії свого дядька А. Е. Кесслера. Тут ще раніше серед багатої кримської природи він виростав у дитинстві. У юнацтві здійснив багато походів по Криму.
У 1905 р. під керівництвом В. І. Вернадського студент Московського університету О. Ферсман публікує свою першу наукову працю присвячену мінералам Криму.
Аспірантуру Ферсман проходив у Німеччині, під керівництвом В. М. Гольдшміта, де досліджував кристали алмазу.
Результатом роботи стала його добре ілюстрована монографія «Алмаз». Пізніше не покидає цю тематику досліджень.
У 1912 р. Олександр Євгенович Ферсман стає професором Московського університету, де читав курс геохімії. У цей період продовжує вивчати кримські мінерали, зокрема соляні озера.
У 1917–1945 рр. — директор Мінералогічного музею академії. У 1920 р. ініціював створення Ільменського заповідника. Відкрив Мончегорське мідно-нікелеве родовище, Хібінське родовище апатиту, родовища сірки в Середній Азії та інші.
Академик Петербурзької академії наук з 1912, академік АН СРСР з 1919). В 1926—1929 рр. віце-президент АН СРСР.
В роки Другої світової війни — голова комісії по геолого-географічному обслуговуванню Радянської армії.
Нагороди і премії
ред.- Ленінська премія (1929)
- Сталінська премія (1942)
- Орден Трудового Червоного Прапора (1943)
Пам'ять
ред.
На його честь названі мінерали ферсміт та ферсманіт, одна з вулиць Москви.
У Криму поблизу Сімферополя є селище Ферсманове.
Твори
ред.Автор фундаментальних праць:
- «Геохимия» (тома 1—4, 1933–1939),
- «Пегматиты» (1931).
- Полезные ископаемые Кольского полуострова (1940).
- «Занимательная минералогия» (1928).
- Воспоминания о камне (1940).
- «Занимательная геохимия».
- Рассказы о самоцветах
Крім того, близько 1500 статей з кристалографії, мінералогії, геології, геохімії, географії та ін.
Див. також
ред.
Література
ред.- «Александр Евгеньевич Ферсман. Жизнь и деятельность». — М.: Наука, 1965. — 479 стр.
- «Неизвестный Ферсман»
- Бурій В. Пам'ятний фаетон Ферсмана / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1998. — 26 верес. — С. 2.
- Те саме // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 30 серп. — С. 2.
Посилання
ред.- Fersman Memorial [Архівовано 22 серпня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Сайт минералогії [Архівовано 26 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Усадьба А. Е. Ферсмана — А. Э. Кесслера
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в Ферсман Александр Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
- ↑ а б в Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124019307 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д Миронова Н. П. Советский ученый Константин Алексеевич Моисеев (1904–1985): жизнь в науке (по документам Научного архива Коми НЦ УрО РАН), The Soviet Scientist Konstantin Alekseevich Moiseev (1904–1985): Life in Science (On the Basis of the Scientific Archive of the Komi Scientific Center of the Ural Branch of the Russian Academy of Sciences Documents) // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 4. — С. 72–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11977
- ↑ Фандо Р. А. Московский городской народный университет имени А.Л. Шанявского: у истоков экспериментальной биологии, The A.L. Shanyavsky Moscow City People’s University: at the Beginning of Experimental Biology // Историко-биологические исследования — 2017. — Т. 9, вып. 4. — С. 57–78. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ Вахромеева О. Б. Е.Ф. Серова — озеленитель посёлков в пустынной зоне, E.F. Serova — Planter’s Desert // Историко-биологические исследования — 2017. — Т. 9, вып. 3. — С. 39–53. — ISSN 2076-8176; 2500-1221