Фердинанд Австрійський (кардинал-інфант)

кардинал-інфант

Фердинанд Австрійський (ісп. Fernando de Austria; 1609/1610 — 9 листопада 1641) — церковний, державний і військовий діяч королівства Іспанія, кардинал.

Фердинанд Австрійський
Kardinal-Infant Ferdinand von Österreich.jpg
Народився 16 травня 1609(1609-05-16)[1][2][3]
Ескоріальський монастир
Помер 9 листопада 1641(1641-11-09)[4][1][…] (32 роки)
Брюссель[d], Іспанські Нідерланди, Іспанія[6]
Поховання Пантеон Інфантівd
Громадянство
(підданство)
Іспанія
Діяльність політик, офіцер, католицький священик
Знання мов іспанська[4]
Учасник Тридцятирічна війна
Посада archbishop of Toledod і Кардинал
Військове звання генерал
Конфесія Римо-католицька церква
Батько Філіп III Благочестивий
Мати Маргарита Австрійська
Брати, сестри
Діти Mariana of Austriad
Coat of Arms of the infante Ferdinand of Spain, Cardinal and Archbishop of Toledo.svg

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Габсбургів. Молодший син Філіппа III, короля Іспанії і Португалії, та Маргарити Австрійської. Народився у травні 1609 або 1610 року в Ескоріалі поблизу Мадриду. Йому з самого початку була визначена церковна кар'єра. 1619 року став кардиналом-мирянином і архієпископом Толедо, хоча не був висвячений на священника.

Здобув гарну освіту, виявивши хист до державних та військових справ. Увійшов в довіру до впливового міністра Гаспара де Гусмана де Олівареса. Водночас у 1630 року його стрийня Ізабелла Клара Євгенія вирішила зробити Фердинанда своїм наступником на посаді губернатора Іспанських Нідерландів. 1632 року призначено віце-королем Каталонії.

1633 року рушив суходолом до Нідерландів. В цей час з Ізабелла Клара Євгенія померла в Брюсселі. Маршрут Фердинанда Австрійського пролягав через Геную, Мілан (тут виконував обов'язки губернатора), Тіроль. Водночас він очолив іспанське військо в Ломбардії. При цьому планував надати допомогу католицьким військам в Німеччині, де тривала Тридцятилітня війна. Проте через хворобу спочатку відправив частину війська на чолі із Гомесом Суаресом де Фігероа, герцогом Феріа, але той зазнав поразки від Бернгарда Саксен-Веймарського і Густава Горна. Лише у 1634 році з рештою військ Фердинанд прибув до Баварії. В серпні того ж року зумів об'єднатися з австрійським військом Фердинанда Угорського та Маттіаса Галласа. У битві при Нердлінгені їх війська завдали поразки шведсько-саксонському війську Густава Горна і Бернгарда Саксен-Веймарського.

Слідом за цим відкинув пропозицію залишитися в Середній Німеччині, попрямувавши до Нідерландів. Через недовіру з боку населення до духівництва перестав носити церковний одяг. Незважаючи на обмеженність повноважень, швидко зумів завоювати довіру знаті та бюргерства Фландрії і Брабанту.

У 1635 році в битвах біля Намюру іЛевену зумів задати поразки французьким та голландським військам. Це дозволило йому перейти у наступ проти Республіки Сполучених провінцій, внаслідок чого відвоював міста Діст, Гох, Геннеп, Лімбург, Шенк.

1636 році заборонив діяльність усіх протестанських пасторів в Іспанських Нідерландах. Після цього перейшов у наступ проти Франції, відвоювавши міста Ле-Катле, Ла-Капель, Ірсон. Також вдалосязайняти Корбі, створивши загрозу для Парижу.

1637 року штатгальтер Фредерік Гендрік Оранський відвоював в іспансців Бреду, що спричинило політичну кризу при королівському дворі. Втім Фердинанд Австрійський зумів перейти у наступ, захопивши Венло і Рурмонд. Але він не міг вправно діяти на два фронти. Цим скористалися французи, якізахопили міста Ландресі, Дамвіль та Ла-Капель. Проте Фердинанд зумів змусити ворога відступити від Мобежа.

У 1638 році успішно захистив Антверпен, Сент-Омер та Гельдерн від голландської та французької армій. Того ж року у битві біля Калло завдав поразки голландцям. У 1639 році голландській флот завдав тяжкої поразки іспанським транспортам, але Фердинад все ж отримав підкріплення близько 10 тис. вояків. Це дозволило йому діяти проти Голландії та Франції одночасно. Фердинанд скував голландське військо біля Гюльста, а Октавіо Пікколоміні в битвібіля Тіонвіля завдав поразки французькому війську.

Протягом 1640 року успішно відбивав напади голландської армії. Втім того ж року французи зуміли захопити важливе місто Аррас. Це похитнуло його позиції проти королівськомудворі в Мадриді. У 1641 році він тяжко захворів й невдовзі помер у Брюсселі.

РодинаРедагувати

  • позашлюбна донька Анна (1641—1715), черниця

ПриміткиРедагувати

  1. а б Diccionario biográfico españolReal Academia de la Historia, 2011.
  2. https://books.google.es/books?id=s1EMAAAAYAAJ&dq=1614%20cabrera%20de%20cordoba&hl=es&pg=PA373#v=onepage&q&f=false
  3. Czech National Authority Database
  4. а б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Біографічний Портал Нідерландів — 2009.
  6. віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.

ДжерелаРедагувати

  • Maffi, Davide: La gran ilusión: Francia en guerra (1635—1643). In Desperta Ferro Moderna, 9. Madrid: April–May 2014, ISSN 2255-0542