Феодосій Янковський
Феодосій Янковський (в миру — Федір Янковський[1]; 1696 (1698?), Вільно — 22 квітня 1750, Санкт-Петербург) — український[2] релігійний діяч. Єпископ Відомства Православного сповідання Російської імперії. Ігумен Охтирського Свято-Троїцького монастиря Білгородської єпархії. Діяч доби Гетьманщини.
| Феодосій Янковський | |
.jpg) | |
| Альма-матер: | Київська духовна академія |
|---|---|
| Діяльність: | архієпископ |
| Ім'я при народженні: | Федір Янковський |
| Народження: | 1696 Вільнюс, Річ Посполита |
| Смерть: | 22 квітня (3 травня) 1750 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Похований: | Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd |
| Чернецтво: | 1718 |
| Єп. хіротонія: | 10 березня 1745 |
Біографія ред.
Даних про походження Феодосія Янковського не збереглося. Імовірно, походив з дворян. Його прізвище писалося по-різному: Янкевич, Іоанковський, але найчастіше — Янковський.[3]
У 1718 році прийняв чернецтво у Віленському Свято-Духівському монастирі й тоді ж висвячений на ієродиякона.
У 1720 році з монастиря відправлений до Києва на навчання. Два роки жив у Києво-Печерському монастирі й навчався у Київській духовній академії.
У 1722 році у сані диякона переведений у до Змієвського Миколаївського монастиря Білгородської єпархії, підпорядкований Києво-Печерському монастирю.
У 1726 році викликаний єпископом Білгородським Єпіфанієм Тихорським і залишений при ньому архідияконом.
Перед смертю Єпіфаній бачив Феодосія кандидатом на своє місце, але Феодосія не призначили на Білгородську кафедру і позбавили звання архідиякона як такого, що не покладався на Білгородську єпархію.
З 1737 — ігумен Охтирського Свято-Троїцького монастиря Білгородської єпархії. Піклувався про прикрашання свого монастиря.
У 1742 році переведений намісником у Троїце-Сергієвий монастир.
10 березня 1745 року хіротонізований на єпископа Санкт-Петербурзького і Шліссельбурзького з возведенням у сан архієпископа. При цьому він не був призначений членом Святійшого синоду, що применшувало його владу як правлячого архієрея столиці.
Основну увагу в єпархії Феодосій надавав будівництву і прикрашанню храмів та монастирів. Намагався покращувати моральний стан кліра і пастви, змагався з пиятикою. За його правління, за наказом імператриці Єлизавети, розпочате будівництво Смольного жіночого монастиря у Санкт-Петербурзі.
Помер 22 квітня 1750 року. Похований в Олександро-Невському монастирі у Благовіщенській церкві біля правого криласа.
Примітки ред.
- ↑ О. И. Хоруженко Дворянские дипломы XVIII века в России на «Google Books»
- ↑ Московский любопытный мѣсяцеслов: и на всѣ высокосныя лѣта, кромѣ простых, показующицй числа, или дни мѣсяцов, по старому и новому Стилю, то есть Грекороссийскаго и Грегорианскаго, Нѣмцами и всею почти Европою употребляемаго, також древняго Римскаго Календнаго, или нынѣшняго ученаго Мѣсяцеслова, с приобщением лѣточисление и других достопамятностей Исторических, и прочих. на 1776 год (рос.). Izdal V. Ruban. 1776.
- ↑ О. И. Хоруженко Дворянские дипломы XVIII века в России на «Google Books»
Посилання ред.
- Феодосий (Янковский) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- З. З. Байкулова, ЗАГИНУ. ЗАГИНУ. Матвеева Керівники Санкт-Петербурга
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |