Феодосій Янковський (в миру — Федір Янковський[1]; 1696 (1698?), Вільно — 22 квітня 1750, Санкт-Петербург) — український[2] релігійний діяч. Єпископ Відомства Православного сповідання Російської імперії. Ігумен Охтирського Свято-Троїцького монастиря Білгородської єпархії. Діяч доби Гетьманщини.

Феодосій Янковський
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Діяльність: архієпископ
Ім'я при народженні: Федір Янковський
Народження: 1696
Вільнюс, Річ Посполита
Смерть: 22 квітня (3 травня) 1750
Санкт-Петербург, Російська імперія
Похований: Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Чернецтво: 1718
Єп. хіротонія: 10 березня 1745

CMNS: Феодосій Янковський у Вікісховищі

Біографія ред.

Даних про походження Феодосія Янковського не збереглося. Імовірно, походив з дворян. Його прізвище писалося по-різному: Янкевич, Іоанковський, але найчастіше — Янковський.[3]

У 1718 році прийняв чернецтво у Віленському Свято-Духівському монастирі й тоді ж висвячений на ієродиякона.

У 1720 році з монастиря відправлений до Києва на навчання. Два роки жив у Києво-Печерському монастирі й навчався у Київській духовній академії.

У 1722 році у сані диякона переведений у до Змієвського Миколаївського монастиря Білгородської єпархії, підпорядкований Києво-Печерському монастирю.

У 1726 році викликаний єпископом Білгородським Єпіфанієм Тихорським і залишений при ньому архідияконом.

Перед смертю Єпіфаній бачив Феодосія кандидатом на своє місце, але Феодосія не призначили на Білгородську кафедру і позбавили звання архідиякона як такого, що не покладався на Білгородську єпархію.

З 1737 — ігумен Охтирського Свято-Троїцького монастиря Білгородської єпархії. Піклувався про прикрашання свого монастиря.

У 1742 році переведений намісником у Троїце-Сергієвий монастир.

10 березня 1745 року хіротонізований на єпископа Санкт-Петербурзького і Шліссельбурзького з возведенням у сан архієпископа. При цьому він не був призначений членом Святійшого синоду, що применшувало його владу як правлячого архієрея столиці.

Основну увагу в єпархії Феодосій надавав будівництву і прикрашанню храмів та монастирів. Намагався покращувати моральний стан кліра і пастви, змагався з пиятикою. За його правління, за наказом імператриці Єлизавети, розпочате будівництво Смольного жіночого монастиря у Санкт-Петербурзі.

Помер 22 квітня 1750 року. Похований в Олександро-Невському монастирі у Благовіщенській церкві біля правого криласа.

Примітки ред.

  1. О. И. Хоруженко Дворянские дипломы XVIII века в России на «Google Books»
  2. Московский любопытный мѣсяцеслов: и на всѣ высокосныя лѣта, кромѣ простых, показующицй числа, или дни мѣсяцов, по старому и новому Стилю, то есть Грекороссийскаго и Грегорианскаго, Нѣмцами и всею почти Европою употребляемаго, також древняго Римскаго Календнаго, или нынѣшняго ученаго Мѣсяцеслова, с приобщением лѣточисление и других достопамятностей Исторических, и прочих. на 1776 год (рос.). Izdal V. Ruban. 1776.
  3. О. И. Хоруженко Дворянские дипломы XVIII века в России на «Google Books»

Посилання ред.