Федір Лебедєв
Федір Лебедєв (13 квітня, 1872, Рязанська губернія, Російська імперія — 10 березня 1918, Пенза, Російська Федерація) — єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії з титулом «Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії».
| Федір Лебедєв Федір Лебедєв | ||
,_%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%90%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9_%D0%B4%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B8.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 16 жовтня 1917 — березень 1918 | ||
| Попередник: | Неофіт Слєдніков | |
| Наступник: | Феофілакт Клємєнтьєв | |
| ||
| 14 травня 1916 — 16 жовтня 1917 | ||
| Попередник: | вікаріатство засноване | |
| Наступник: | Неофіт Слєдніков | |
| ||
| 8 травня 1911 — 14 травня 1916 | ||
| Попередник: | Василь Богоявленський | |
| Наступник: | Митрофан Абрамов | |
| Альма-матер: | Рязанська духовна семінарія, Казанська духовна академія | |
| Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 13 квітня 1872 Рязанська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 10 березня 1918 (45 років) Пенза, Російська Федерація | |
Життєпис ред.
Народився 1 квітня 1872 в родині священника Рязанської губернії.
У 1888 закінчив Рязанське духовне училище за першим розрядом[1].
У 1894 закінчив Рязанську духовну семінарію за першим розрядом[2] і призначений вчителем співу в Скопинське духовне училище.
З 1896 — наглядач Сапожківського духовного училища.
У 1904 закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я з правом викладання в семінарії[3].
Пострижений в чернецтво, висвячений на ієромонаха і призначений помічником доглядача Краснослобідського духовного училища.
З 1906 — доглядач того ж училища.
З 1908 — ректор Астраханської духовної семінарії в сані архімандрита.
8 травня 1911 у Свято-Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі хіротонізований на єпископа Сумського, вікарія Харківської єпархії.
З 14 травня 1916 — єпископ Старобільський, вікарій Харківської єпархії.
З 16 жовтня 1917 — єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії.
Призначений тимчасовим керуючим Пензенською єпархією замість зміщеного єпископа Володимира Путяти.
У лютому 1918 прибув до Пензи для боротьби з так званою «народною» церквою, яку організував у Пензі позбавлений сану Володимир Путята. Останній на той час заручився в Пензі підтримкою значної частини прихильників.
3 березня 1918 «володимирівці» організували «народні збори», які обрали єпархіальним архієреєм Володимира Путяту. Прямо зі зборів Путята з «групою підтримки» попрямував до собору, де єпископ Федір здійснював вечірню службу. Після її закінчення Путятою була розіграна сцена, покликана показати, кого на ділі хочуть собі під владики віруючі[4].
Коли Федір спробував прийти до собору, то «володимирівці», що чатували тут схопили його під руки, посадили в приготовану заздалегідь для цього тачку і з вигуками викотили його в тачці із собору довгою папертю на площу .
На 8 березня 1918 був ще живий і помер, ймовірно, в найближий тиждень — 10 березня 1918[4].
Примітки ред.
- ↑ Оленев М., Нефедов М. Учащиеся духовных училищ Рязанской епархии (1864/65 — 1906/07 учебные годы). Часть 2 (И-О).
- ↑ Выпускники Рязанской духовной семинарии, генеалогический сайт Бовкало А. А.
- ↑ Выпускники Казанской духовной академии, генеалогический сайт Бовкало А. А.
- ↑ а б Дворжанский А. Н. История Пензенской епархии. — Пенза, 1999. — С. 258—259.