Федюк Микола Васильович

кінорежисер і сценарист

Мико́ла Васи́льович Федю́к (нар. 2 січня 1946(19460102), Осташки Хмельницької області) — радянський і український кінорежисер і сценарист.

Федюк Микола Васильович
Дата народження 2 січня 1946(1946-01-02) (78 років)
Місце народження Осташки, Хмельницький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР
Громадянство  СРСР
 Україна
Національність українець
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія кінорежисер
IMDb ID 8246871

Загальні відомості

ред.

Микола Федюк народився 2 січня 1946 року в селі Осташки Хмельницької області.

Закінчив 2 курси філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

1979 року закінчив кінофакультет Державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Абрама Народицького). Ще студентом працював другим режисером на повнометражному художньому фільмі Л. П. Єфименко «Аве Марія!» (1998).

Його дипломна робота — короткометражний фільм за оповіданням Моріса Дрюона «Стіна».

Працював на Київській кіностудії імені Олександра Довженка другим режисером у фільмах «Високий перевал» (1981, асистент режисера у співавт.; реж. Володимира Денисенка), «Загублені в пісках» (1984, реж. Миколи Ільїнського), «Легенда про княгиню Ольгу» (1983) і «Лебедине озеро. Зона» (1990) Юрія Іллєнка, «Гетьманські клейноди» (1993, реж. Леоніда Осики).

Поставив фільм «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали» (1991, студія «Галичина-фільм»)[1] та «Амур і Демон» за сценарієм Юрія Андруховича (1994, незавершений), телефільм «Таємниця Маестро» (2006) про композитора Максима Березовського.[2]

2000—2002 років Микола Федюк працював кінорежисером з планування на складнопостановочному історичному художньому фільмі Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу».[3]

Задумував поставити фільми за власними сценаріями «Автобіографія» і «Сини» за Василем Стефаником, проте задуми не були здійснені.

Як кінематографіст тяжіє «до естетики поетичної школи, точніше, до експресіоністської образності».[3]

Примітки

ред.

Посилання

ред.