Відкрити головне меню

Українське поетичне кіно (англ. Ukrainian poetic cinema) — мистецька течія, що виникла в радянському кіно в середині 1960-х з виходом «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова.[1][2] На противагу канонічному радянському реалістичному кіно «українське поетичне кіно» виводило на перший план візуальну виразність, сюрреалістичні та етнографічні мотиви. Ця течія залишила по собі ряд новаторських фільмів і спровокувала новий наступ радянської ідеологічної машини на українське кіно, національну свідомість та нетрадиційний художній пошук.[3][4]

Розквіт «українського поетичного кіна» в Україні припав на 1960-70-их роки.[5] Авторство терміну «українське поетичне кіно» приписується Янушу Ґазді який придумав його у 1970 році.[6][7]

Історія виникненняРедагувати

Режисери «Українського поетичного кіно»Редагувати

Найвпливовішими режисерами цієї течії стали Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко та Борис Івченко.

Фільми «Українського поетичного кіно»Редагувати

До найвпливовіших фільмів «українського поетичного кіно» зараховують одинадцять повнометражних художніх фільмів з періоду українського кінематографа 1960-70-их років.[6] Зокрема це «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964), «Камінний хрест» (1968) та «Захар Беркут» (1971) Леоніда Осики, «Криниця для спраглих» (1965), «Вечір на Івана Купала» (1968) та «Білий птах з чорною ознакою» (1971) Юрія Іллєнка, «Совість» (1968) Володимира Денисенка, «Комісари» (1968) та «Іду до тебе» (1971) Миколи Мащенка, «Пропала грамота» (1972) Бориса Івченка, «Відкрий себе» (1972) Роллана Сергієнко.

Суттєві елементи українського поетичного кіно з'явилися також в стрічці Івана Миколайчука «Вавилон XX» (1979), та артхаусному фільмі Юрія Іллєнка «Лебедине озеро. Зона» (1989).

Багато фільмів цієї течії унаслідок ідеологічної цензури було заборонено до показу в СРСР і вони побачили світ лише наприкінці 1980-х початку 1990-х.[6][8]

ДжерелаРедагувати

  1. Ольга Брюховецька. Поетичний матеріалізм. «Тіні забутих предків». Часопис «Кіно-театр», 2013:#6
  2. Українське поетичне кіно // Український словник-довідник екранних медіа / Рутковський О. К. : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2007. — 304 с. — ISBN 978-966-02-4557-0
  3. Анастасія Пащенко. Українське поетичне кіно як зразок національного кінематографа. Часопис «Кіно-театр», 2012:#2
  4. Контрасти кіно шістдесятих в «Мистецькому Арсеналі» // Довженко центр, 2015
  5. Йоанна Левицька. «По­вер­нен­ня до коріння. Ук­раїнське по­етич­не кіно». Переклад з польської: Любов Горбенко. Київ: Редакція журналу «Кіно-Театр», Видавництво «Задруга». 2011. 124 с. ISBN 978-966-432-088-4
  6. а б в Лариса Брюховецька. Прорив до вічного. Часопис «Кіно-театр», 2008:#5
  7. Лариса Брюховецька. Поетична хвиля українського кіно. Київ: Мистецтво, 1989. 172 с. ISBN 5-7715-0210-3
  8. Лариса Брюховецька. «Поетичне кіно: заборонена школа». Київ: «АртЕк», Редакція журналу «Кіно-Театр». 2001. 468 стор. ISBN 966-505-068-0