Фатальні яйця
«Рокові яйця» (рос. Роковые яйца) — сатирико-фантастичний роман[1][2] (за іншими джерелами повість) російського письменника Михайла Булгакова, вперше опублікований у 1925 році. Також книга була надрукована скорочено під назвою «Промінь життя» (рос. Луч жи́зни) того ж року.
| Фатальні яйця | ||||
|---|---|---|---|---|
| Роковые яйца | ||||
| Жанр | сатирико-фантастичний роман (повість) | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Михайло Булгаков | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1924 | |||
| Опубліковано | 1925 | |||
| Країна | .svg){kind=small} СРСР | |||
|
| ||||
Події твору відбуваються у 1928 році.
Сюжет
ред.Геніальний зоолог професор Володимир Іпатійович Персиков випадково виявляє дивовижний феномен стимуляції ембріонів світлом червоної частини спектру. Зародки в ікринках, опромінені променем, який відкрив Персиков, починають розвиватися набагато швидше і досягають набагато більших розмірів, ніж звичайні організми, однак також вони стають більш агресивними і дуже швидко розмножуються.
У той же час по всій країні прокочується куряча епідемія, й один радгосп на чолі з людиною на прізвище Рокк вирішує використати відкриття Персикова для відновлення поголів'я курей. Згідно з наказом згори Рокк забирає у Персикова камери-опромінювачі і вивозить їх у село. Рокк замовляє за кордоном курячі яйця, а Персиков — зміїні, крокодилячі і страусові яйця для дослідів. Унаслідок помилки, ящики з яйцями переплутали, і замовлення Персикова потрапляє до Рокка. Побачивши на «курячих» яйцях «якийсь бруд» Рокк телефонує Персикову з питанням, чи можна їх мити, однак професор сприймає все як помилку невігласа. Рокк опромінює яйця, і до вечора з них вилуплюються анаконди, крокодили і страуси жахливих розмірів, вони убивають дружину Рокка і викликаних чекістів. Персиков, який отримав курячі яйця, обурюється такою халатністю, але його помічник Іванов показує йому екстрений випуск газети з повідомленням про анаконду… у Смоленській губернії. Персиков розуміє, що ящики з яйцями переплутали, а «бруд» насправді був візерунком на зміїних яйцях.
Плазуни постійно розмножуються, їх полчища наближаються до Москви, поперед них у Москву тікають натовпи людей. Бої з рептиліями починають частини РСЧА, застосовуючи хімічну зброю, але не витримують натиску. Країну і столицю охоплює паніка, люди божеволіють і, вважаючи, що це Персиков напустив гадів, вриваються в інститут, де працює професор, і убивають його. Країну рятує раптовий для серпня 18-градусний мороз упродовж двох днів, рептилії, не витримуючи його, гинуть. Певний час ще тривають епідемії серед людей і провадиться очищення земель від трупів, але небезпека минула.
Доцент Іванов, що став завідувачем інституту, намагається знову отримати дивний промінь, однак у нього нічого не виходить.
Історія публікації
ред.Уперше книгу було опубліковано в журналі «Недра» № 6 за 1925 рік.
Також вона увійшла в збірки
- Булгаков М. Дьяволиада. М.: Недра, 1925;
- Булгаков М. Роковые яйца. Рига: Литература, 1928.
Скорочено під назвою «Промінь життя» (Луч жизни) у вигляді повісті «Рокові яйця» друкували у виданні «Красная панорама» в номерах з 19 по 22 за 1925 рік.
Театральні постановки
ред.Екранізації
ред.- Телеспектакль «Роковые яйца», режисер-постановник Павло Резніков
- 1995 — Фатальні яйця — художній фільм режисера Сергія Ломкіна.
- 2003 — Добре забуте старе — мультфільм, режисер Єфим Гамбург
Цікаві факти
ред.Сюжет книги перегукується з написаним у 1904 році романом Герберта Веллса «Їжа богів». У романі двоє вчених винаходять порошок, що викликає значний ріст тварин і рослин. Експерименти з порошком на старій фермі призводять до непередбачуваних наслідків, появи в Англії гігантських щурів і ос, що нападають на людей, гігантських курей, рослин і людей-велетів.
Переклади українською
ред.Станом на 2018 рік, не зроблено жодного перекладу твору українською.
Примітки
ред.- ↑ The Fatal Eggs – Mikhail Bulgakov (1925)
- ↑ The Fatal Eggs, Barons Court Theatre, review. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
- ↑ Всі спектаклі театру «Сфера» [Архівовано 14 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Казанский русский большой драматический театр им. В. И. Качалова. Кругосвет. (рос.)
- ↑ «Я и во сне ставлю спектакли». Чистосердечные признания «опасного» режиссёра Андрея Житинкина [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.] (рос.)[недоступне посилання]
- ↑ Житинкин, Андрей Альбертович (Кругосвет) (рос.)
