Відкрити головне меню
Сучасний малюнок фалькса, оснований на барельєфі з монументу «Трофей Трояна» в Адамклісі (Румунія)

Фалькс, фракі́йська маха́йра (лат. falx) — холодна держакова зброя, дворучний бойовий серп, уживаний фракійцями й даками. У сучасній літературі її прийнято звати латинським словом «фалькс» (лат. falx — «серп», «коса»), самі римляни звали таку зброю falx supina (буквально — «зворотній серп»), така назва уживається у «Сатирах» Горація. Трудність у перекладі назві становить те, що слово «falx» могло уживатися як щодо серпа (falx messoria), так і щодо коси (falx foenaria).

Фалькс іноді змішують з фракійською ромфеєю та сикою.

Зміст

ОписРедагувати

Фалькс являв собою вигнутий клинок 60-100 см завдовжки, дедалі вужчий до наконечника, ширший у середині та в основі. Клинок кріпився на довгому руків'ї (близко 1 м). За походженням він, можливо, є гібридом списа та кривого меча. Незважаючи на явну схожість з косою, вона не могла вплинути на його появу: цей сільськогосподарський інструмент поширився у Європі тільки у Середньовіччі — XII—XIII століттях. Можливим предком фалькса міг бути сільськогосподарський серп, хоча довжина його «мирних» зразків не перевищувала 30 см.

 
Фалькс у руці дакійського воїна на фризі монументу «Трофей Траяна» (метопа № 34)

Унаслідок того, що зброя була дворучною, воїн з фальксом не був захищений щитом. Довге руків'я уможливлювало тримати фалькс широким хватом. Міцні рублячі удари завдавалися всією вагою тіла згори донизу, після чого відбувався тиск на руків'я. Завдяки широкому хвату та вигнутому лезу створювався ефект коси — удар «з відтягом» був дуже сильним та згубним. Гакоподібне лезо могло також слугувати для виривання щитів у противника.

 
Археологічні знахідки з Музею Історії Трансильванії (Румунія). Зверху здогадно — лезо фалькса

ІсторіяРедагувати

Під час завоювання Дакії римським імператором Траяном, римляни мусили випробувати на собі дію цієї грізної зброї: сильний удар фалькса був здатен розрізати дерев'яний або шкіряний щит, лляний або шкіряний обладунок і навіть кольчугу. Поранення верхніх кінцівок (особливо правої, незахищеної) були вельми серйозними: навіть якщо фалькс не відсікав руку, вона залишалася покаліченою, що робило воїна непридатним до служби. Це вимусило римлян удосконалити обладунки: додати захисні пластини на плечах (птеруги) на лорика сегментата, і передню пластину на шоломі[1]. Під час дакійських воєн римляни повернулися до раніших обладунків — лорика гамата та лорика сквамата, окрім того, впроваджено поножі та маніки (металеві рукави).

У мистецтвіРедагувати

 
Барельєф на колоні Траяна у Римі. Короткі клинки не схожі з фальксами

На фризі колони Траяна в Римі викарбовані барельєфи, які зображують сцени битв римлян з даками, а в її основі — захоплену дакійську зброю. У дакійських воїнів у руках можна помітити криві клинки, проте більшість даків має щити, тому їхні клинки не можуть бути фальксами — їх тримали обома руками. Зображені на колоні Траяна криві кинджали більш схожі на фракійські сики. Проте, слід мати на увазі, що манера скульптора була значною мірою умовна, він робив зображення за чужими свідоцтвами, не бувши сам очевидцем подій[2]. Зображення клинків, які можна однозначно класифікувати як фалькси, знайдені на барельєфах монументу «Трофей Траяна» (Tropaeum Traiani) в Адамклісі (Румунія). На метопах фризу зображені епізоди битв з даками, у руках яких — зброя з кривим лезом на довгому руків'ї. Археологічних знахідок фальксів дуже мало.

Див. такожРедагувати

  • Копіс — давньогрецький кривий меч
  • Махайра — давньогрецький кривий меч
  • Нагіната — японська холодна зброя, яка нагадує фалькс на довгому держаку
  • Ромфея — фракійський дворучний кривий меч
  • Сика — фракійський, дакійський та іллірійський кривий кинджал, схожий на маленький фалькс
  • Совня — давньоруська холодна зброя, схожа з фальксом на довгому ратищі
  • Фальката — іберійський та давньоримський кривий меч
  • Хопеш — давньоєгипетський бойовий серп
  • Шабля — кривий меч, холодна зброя з вигнутим клинком

ПриміткиРедагувати

  1. Michael Schmitz The Dacian threat, 101—106 AD Pg 30
  2. Michael Schmitz The Dacian threat, 101—106 AD Pg 4

ДжерелаРедагувати

ГалереяРедагувати