Усік Руслан Вікторович
Руслан Вікторович Усік (Усик) — молодший сержант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну.
| Руслан Усік Усік Руслан Вікторович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 лютого 1969 м. Стрий, Львівська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
6 квітня 2022 (53 роки) м. Попасна, Луганська область, Україна (у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Злий» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС України | |
| Рід військ |
 Національна гвардія | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 23 лютого 1969 р. у м. Стрию Львівської області.
Закінчив спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів № 4 у рідному місті. У 1984—1987 роках навчався у ВПУ № 34 м. Стрия, де отримав професію «Машиніст автомобільних кранів». Учасник Революції гідності. В 2013—2014 роках був на Майдані. Вступив до складу ДУК «Правий сектор» Львівщини[1], там пройшов вишкіл, а в 2015 році, у складі 8-го батальйону «Аратта» ДУК «Правого сектору» відбув до району проведення АТО на сході України. У складі батальйону «Аратта» брав участь у боях за Широкине і боях за Сартану[2].
Останніми роками мешкав у м. Краматорську Донецької області, де був активним членом місцевої громади. Одружився з краматорчанкою Оленою, яка працювала вчителькою англійської мови. На початку 2018 року Руслан перейшов до складу 24-ої механізованої бригади імені короля Данила Збройних Сил України. У боях з російськими окупантами отримав інвалідність[3].
На початку російського вторгнення в Україну Руслан прибув до Стрийського ТЦК та СП за мобілізаційним приписом, а вже в березні 2022 р., разом зі своєю дружиною, долучився до батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» 15 окремого полку НГУ. Обіймав посаду командира відділення снайперів. Загинув 6 квітня 2022 року в результаті артилерійського обстрілу в боях з російськими окупантами за м. Попасну на Луганщині[4].
Нагороди ред.
- орден За мужність III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Вшанування пам'яті ред.
| Цей розділ потребує доповнення. |
Примітки ред.
- ↑ «Правий сектор» (Львівська область)
- ↑ Наші Герої новітньої війни. Стрийська міська рада (укр.). Процитовано 13 червня 2022.
- ↑ Руслан Вікторович Усік. Сайт пам'яті (укр.). 17 квітня 2022. Процитовано 13 червня 2022.
- ↑ Ладика, Олексій (27 березня 2022). "Він сказав: "Пока, мала", сів у "Козака" і поїхав на позицію": у боях за Попасну загинув Руслан "Злий". kramatorskpost.com (укр.). Процитовано 13 червня 2022.
- ↑ Державними нагородами відзначені ще понад 400 воїнів. Новинарня (укр.). 26 квітня 2022. Процитовано 13 червня 2022.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 25 квітня 2022 року № 276/2022 «Про відзначення державними нагородами України»