Успенська церква (Марківці)
Успенська церква — втрачена пам'ятка дерев'яної архітектури, яка була розташована в Марківцях Бобровицького району Чернігівської області.
| Успенська церква церква Успіння Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
| Країна |
 Україна |
| Місто | Марківці (Чернігівська область) |
| Тип | церква |
| Тип будівлі | церква |
| Стиль | невідомо |
| Перша згадка | 1769 |
| Початок будівництва | 1910-ті |
| Побудовано | 1910-ті |
| Стан | згоріла 13 вересня 1943 року |
Історія ред.
Першу церкву Успіння Пресвятої Богородиці в Марківцях було збудовано у другій половині XVIII століття. Роботи просувалися повільно, 1769 року власник села Семен Катеринич навіть був змушений звернутися з проханням по допомогу до намісника Києво-Печерської Лаври:
К достройкѣ мало недостроенной в деревнѣ Марковцяхъ вновъ церквы [Успенія] Пресвятія Б[огоро]д[и]цы на шалевницѣ, звоницю и прочое нужно потрѣбно лутичного соснового дерева, которого в здешних местахъ взять нѣгде. Кромѣ жъ того недостаетъ четирехъ книгъ до круга церковнаго, якото: Октоиха, Трафолоя и двохъ Триодь: Постной и Цвѣтной, и купить уже нѣзачто. И для того принял я дерзновение и писал к его высокопреподобію гспдну отцу архимандриту с прошеніемъ не можно ли какъ тѣ четире книгѣ от святія Лавры приказать выдать, такь и деревъ с пня лутицъ пятдесятъ вырубить дозволить в пущѣ Сорокошицкой и о том кому надлежитъ дать предложеніе.
Прохання було задоволено, й нарешті 1775 року церкву було освячено.
Число парафіян із часом зростало: так, 1770 року до парафії відносилося 807 людей, 1790 року — 864, 1810 — 937, 1830 — 1060, 1850 — 1180, 1860 — 1350 парафіян.[1]
1825 року пономарем, а згодом і дяком у церкві села був дід Павла Тичини[2] — Тимофій Михайлович Тичина, син Михайла Степановича 1750 року народження, диякона Ядлівки[3].
1864 року Чернігівська єпархія дозволила перелити розбитий церковний дзвін та збільшити його вагу до 25 пудів.[4]
1866 року при Успенському храмі було відкрито церковно-парафіяльне піклування.[5]
1876 року було затверджено розподіл парафій та священнослужителів по них. Так, Марківецько — Рудьківська парафія об'єднувала Успенську церкву Марківців та Миколаївську церкву сусідньої Рудьківки. Настоятель — священик Федот Раєвський, помічник його — священик Симеон Нещерет, 1-й виконувач посади псаломщика — Іван Римаревський, 2-й в. п. псаломщика — Василь Ножевський та 3-й в. п. псаломщика — Стефан Облакевич. Поза штатом — пономар села Марковець Федір Плавський[6].
Настоятелі храму:
- Стрілковський (1804 — ?).[7]
- Симеон Нещерет(ов) (? — 1861 — 1880 — ?).[8][9]
- Іван Померанцев (? — 1894 — ?).[10]
- Василь Попов (? — 1904).[11]
- Іван Коренєв (1904 — ?).[11]
- Олексій Архангельський (1908—1909).[12]
- І. Андрієвський (1909—1910 — ?).[13]
1900 року для церкви було придбано новий напрестольний хрест та поновлено Євангеліє.
Протягом 1-ї половини 1910-х років стару Успенську церкву було розібрано і замість неї зведено нову, також дерев'яну. Вона стояла в самому центрі Марківців — там, де зараз у селі є меморіал загиблим воїнам Великої Вітчизняної війни.
Протягом 1920-х років у Марківцях діяла громада УАПЦ.
Церква не була знищена у 1930-х роках, однак була спалена відступаючими німецькими військами 13 вересня 1943 року.
Після війни у селі не було православної громади.
Сучасні храми ред.
У 1990-х роках утворилися дві парафії Успіння Пресвятої Богородиці — ПЦУ та УПЦ (МП). Обидва храми розташовані неподалік від того місця, де стояла стара Успенська церква.
Храм ПЦУ було відкрито 1996 року навпроти обеліску у приміщенні старого магазину, яке приходило з роками в занепад. Першим настоятелем став отець Богдан Нікольський. Другим — Михайло Аренич, потім службу Божу правив Мирослав Портатус, а за ним настоятелями цього храму були Валерій Безуглий, отець Іван. З 2008 року настоятелем є отець Василь Бабець.
Парафію УПЦ (МП) було започатковано 1997 року в хаті на Хуторі. Будівництво храму навпроти школи тривало довгі роки. Першим настоятелем став отець Олександр, а після нього Богослужіння проводив отець Іван. На даний час настоятелем цього храму є отець Богдан Кушнірчук[14].
-
Храм Успіння Пресвятої Богородиці (ПЦУ) -
Храм Успіння Пресвятої Богородиці (УПЦ МП)
Примітки ред.
- ↑ Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 285. http://markivci.ho.ua/img/other/Eparchy-Kozelets-other-s.jpg [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] http://otkudarodom.com.ua/Kozelec_yezd.html [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ ДАК. Ф. 153. Оп. 5. Спр. 8080, с. 13, 13зв..
- ↑ Круглик, 2013, с. 23..
- ↑ Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1864. — С. 158 (№ 14, 15 іюля).
- ↑ Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1866. — С. 273 (№ 15, 1 августа).
- ↑ Распределение наличных священно-церковно-служителей Черниговской епархии на штатные места, согласно Высочайше утвержденному 17 января 1876 года расписанию приходов и причтов сей епархии.
- ↑ Черниговская духовная консистория. — Ф. 679, оп. 2. — с. 12 (д. 238).[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. — 1861. № 24 (22 декабря 1861 г.). — с. 341.
- ↑ Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. — 1880. № 41 (1 ноября) — с. 488.
- ↑ Памятная книжка Кіевскаго Учебнаго Округа. Часть IV. Черниговская губернія. — Кіевъ, 1894. — с. 40. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 23 серпня 2015.
- ↑ а б Черниговскія Епархіальныя извѣстія. 1904. Часть оффиціальная. — c. 555, 720, 809, 840, 559, 715, 900, 629—630. Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 23 серпня 2015.
- ↑ Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1909 года. — Приложение к докладу № 142. — С. 26-27.
- ↑ Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1910 года. — Приложение к докладу № 22, с. 113-114.
- ↑ Круглик, 2013, с. 141–143..
Посилання ред.
Джерела ред.
- Круглик В. О. Марківці — краплина історії України. — Чернігів: Аспект-Поліграф, 2013. — 271 с.: іл. — ISBN 978-966-2646-42-9.
- Тычинин Павел Григорьевич. Дело Киевского коммерческого института. Нач. 1913 г. // ДАК. Ф. 153. Оп. 5. Спр. 8080. 20 арк. (рос.)