Відкрити головне меню

Ургант Андрій Львович

радянський і російський актор театру та кіно, телеведучий

Андрій Львович Ургант (іноді вказується як Міліндер; нар.. 28 листопада 1956 року , Ленінград) — радянський і російський актор театру і кіно, телеведучий.

Ургант Андрій Львович
рос. Андрей Ургант
Urganta (cropped).png
Дата народження 28 листопада 1956(1956-11-28) (63 роки)
Місце народження Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (1977)
Професія актор, телеведучий, шоумен, актор озвучування
IMDb ID 0881864
andreyurgant.ru
Ургант Андрій Львович у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Народився 28 листопада 1956 року в Ленінграді в родині акторів — Льва Максович Міліндера (1930—2005) та Ніни Миколаївни Ургант (нар.. 1929). Батько телеведучого, актора Івана Урганта. Видання «МК в Пітері» у статті про актора написало про естонське походження прізвища Ургант[1], таку ж інформацію опублікувала і газета «Аргументи та факти»[2] .

У 1977 році Андрій Ургант закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, курс Рубена Агамірзяна.

Грав у Ленінградському театрі імені В. Ф. Коміссаржевської і в театрі імені Ленінського Комсомолу (нині театр Балтійський Будинок). Здобув популярність як неперевершений майстер театральних капусників. Розіграші Урганта та його колеги, Андрія Максимкова, були дуже популярні в 1990-х роках на телебаченні.

У 1993 році в прокат виходить фільм «Вікно в Париж» — двосерійний художній фільм, комедійна фантасмагорія режисера Юрія Маміна. У цьому фільмі блискуче грає роль другого плану Андрій Ургант — Гуляєв, який живе в Парижі давній знайомий Миколи. У цій картині Андрій Ургант розкривається як блискучий комедійний актор.

Знімався в серіалі «Вороніни», у фільмі «Одержимий» і в документальному кіно «Життя і пригоди Мішки Япончика». У 2011 році актор виконав одну з головних ролей в картині «Моя шалена родина».

ТелебаченняРедагувати

З 5 березня по 23 липня 2005 року разом з сином Іваном був ведучим розважального шоу «Велика прем'єра» на «Першому каналі» у Росії[3] .

З 21 вересня 2007 по 28 серпня 2008 року — ведучий інтелектуальної телегри для старшокласників «Володар розуму» на телеканалах «Росія» і «Бібігон» (у 2011 році програма виходила в повторах на каналі «Карусель»)[4] .

З 12 вересня по 10 грудня 2009 року вів судове ток-шоу «Дванадцять» на каналі ДТВ[5] .

Паралельно з цим був ведучим розмовної передачі «Зустрічі на Моховій» на петербурзькому «П'ятому каналі» до 28 лютого 2010 року[6][7].

З 15 квітня по 29 травня 2010 року — співведучий Михайла Шаца в гумористичній програмі «Слава Богу, ти прийшов!» на СТС[6].

У 2011 році провів кілька випусків музичного конкурсу «Пісня для вашого столика» на НТВ[8]. До листопада 2012 року був ведучим телепрограми «Егоїст» на телеканалі 100ТВ[7].

З 2017 року — постійний учасник телегри «П'ятеро на одного» на каналі «Росія-1». У 2018 році — член журі шоу «Майстер сміху» на каналі «Росія-1».

Особисте життяРедагувати

  • Перша дружина — Валерія Іванівна Кисельова (7 лютого 1951 — 1 лютого 2015), однокурсниця по ЛДІКМ.
    • Син Іван Ургант (нар.. 16 квітня 1978).
      • Онука Ніна Ургант (нар.. 15 квітня 2008)[9] .
      • Онука Валерія Ургант (нар.. 21 вересня 2015).
  • Друга дружина — Олена Свінцова (нар. 1947) була актрисою театру імені В. Ф. Коміссаржевської, поетеса і співачка. З 1996 року живе в Нідерландах[10] .
    • Дочка Марія (нар.. 1984[11]) живе в Нідерландах, одружена з турецьким бізнесменом[9] .
      • Онук Емір (нар.. 2004)[9] .
      • Онук Габріель (нар.. 2015)[12] .
  • Третя дружина — Віра Володимирівна Яцевич, розведені.

Нині проживає з Оленою Романовою (нар.. 1986)[9][13][11].

ФільмографіяРедагувати

Ролі в кіноРедагувати

  1. 1982 — Голос — Миша, працівник кіностудії
  2. 1983 — Котячий будинок (телеспектакль) — лялька Андрюша
  3. 1985 — Снігуроньку викликали?
  4. 1986 — Коник-Горбоконик (мюзикл) — скоморох-співак
  5. 1989 — Биндюжник і Король — Гусар Льова
  6. 1989 — Алкмена і Амфітріон — Юпітер
  7. 1990 — Пристрасті по Володимиру
  8. 1990 — Анекдоти — епізод
  9. 1991 — Жертва для імператора
  10. 1991 — Геній — камео
  11. 1991 — Ті, що п'ють кров — Аганін
  12. 1992 — Сходи світла — Миша
  13. 1992 — Рекет — Андрій Свиридов
  14. 1993 — Барабаніада
  15. 1993 — Гріх. Історія пристрасті
  16. 1993 — Вікно в Париж — Миша Гуляєв, російський емігрант
  17. 1993 — Подорож в щасливу Аравію
  18. 1994 — Остання справа Вареного — Кашурніков, Родіон Романович
  19. 1994 — Русский транзит — Грюнберг
  20. 1994 — Прохиндіада-2
  21. 1998 — Вулиці розбитих ліхтарів-2 — конферансьє (серія «Справа № +1999»)
  22. 2000 — Полювання на Попелюшку
  23. 2000 — Убивча сила — Мухаєв
  24. 2000 — Старі пісні про головне. Постскриптум — портьє
  25. 2001 — Чорний ворон — поет
  26. 2001 — Ключі від смерті — Шурпин, письменник
  27. 2001 — Спецвідділ — Кошелев
  28. 2001 — Ніро Вульф і Арчі Гудвін: Воскреснути, щоб померти — Генрі Дімарест
  29. 2002 — Дорога в пекло
  30. 2002 — Кріт-2 — Леррі, адвокат
  31. 2004 — На віражі
  32. 2005 — Майстер і Маргарита — Жорж Бенгальський, конферансьє Вар'єте
  33. 2005 — Все золото світу — Лавадський
  34. 2005 — Сім'я
  35. 2006 — Травесті — Рибаков
  36. 2006 — Перший будинку — професор
  37. 2007 — Кохання-зітхання — Нерон / Олег Львович Власов
  38. 2008 — Кохання-зітхання 2 — Нерон / Олег Львович Власов
  39. 2009 — Група ZETA. Фільм другий — «Ботвинник», злодій
  40. 2009 — 2016 — Вороніни — Сергій Геннадійович Золотарьов, батько Віри
  41. 2010 — Одержимий (Джек Різник) — Анатолій Васильович Губанов, депутат
  42. 2010 — Кохання-зітхання 3 — Нерон / Олег Львович Власов
  43. 2011 — Життя і пригоди Мишки Япончика — Йоваль Лазаревич Гепнер
  44. 2011 — Небесні рідні — Василь Семенович
  45. 2011 — Моя шалена родина — Віктор Волинцев
  46. 2012 — Біла гвардія — мажордом гетьмана
  47. 2012 — Зовнішнє спостереження — Сергій Петрович, депутат
  48. 2012 — Я скасовую смерть — Павло Сергійович
  49. 2013 — Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво … 5 років потом — Микола Семенович, батько Віті, полковник у відставці
  50. 2013 — Призначено нагороду — Борис Гайтан, батько Паші
  51. 2013 — Будівництво — «Вентєль»
  52. 2014 — Тихе полювання — «Ботвинник», злодій
  53. 2015 — Мами 3 — Віктор, батько Гоші
  54. 2015 — Народжена зіркою — Роберт Ростовцев
  55. 2015 — Чума — Павло Видригайло («Карандаш»), кримінальний авторитет
  56. 2018 — Мажор-3 — дядько Ніни, горілчаний олігарх, батько Олега

ДубляжРедагувати

  1. 1988 — Салам, Бомбей!
  2. 1989 — Любов, любов, любов — Судхірбхай (Раза Мурад)
  3. 1991 — Звичка одружуватися — Філ Голден (Пол Райзер) (кінотеатральний дубляж)
  4. 1992 — Декілька хороших хлопців — лейтенант Деніел Каффа (Том Круз) (кінотеатральний дубляж)
  5. 1999 — Мій улюблений марсіанин — доктор Колай (Уоллес Шон)
  6. 2000 — Викрасти за 60 секунд — Джонні Бі (Master P)
  7. 2001 — Падіння «Чорного яструба» — Кріббс (Стівен Форд)
  8. 2003 — SWAT: Спецназ міста ангелів — капітан Томас Фуллер (Ларрі Пойндекстер)
  9. 2003 — Володар морів: На краю землі — Стівен Метьюрін (Пол Беттані)

НагородиРедагувати

У 2007 році став Лауреатом щорічної мистецької премії «Потерпілі» — «за незвичайність літературних і театральних образів».

ПриміткиРедагувати

  1. «Мама досі мене виховує»[недоступне посилання з травень 2019] // «МК в Пітері», 29.11.2006
  2. Малахов поет, Урганты хулиганят. Комсомольська правда. 2005-03-04. (рос.)
  3. Что раскручивает «Карусель»?. Літературна газета. 2011-03-16. (рос.)
  4. Ургант: Руководство ДТВ посчитало, что программа "Двенадцать" себя изжила. Лениздат.ру. 2010-01-12. (рос.)
  5. а б Ургант-старший: «Если Бог пошлет мне ребенка, буду счастлив!». Собеседник. 2010-09-23. (рос.)
  6. а б Актер Андрей Ургант. «Мне часто предлагают роли продажных депутатов». Новые известия. 2012-06-15. (рос.)
  7. Где можно заказать “Песню для вашего столика”. Московський комсомолець. 2011-06-02. (рос.)
  8. а б в г
  9. DICTIONNAIRE / СЛОВАРЬ. Архів оригіналу за 29 листопад 2016. Процитовано 30 січень 2019. 
  10. а б
  11. У Ивана Урганта родился племянник | StarHit.ru. www.starhit.ru. Процитовано 2016-02-16. 

ЛітератураРедагувати

  • 2012 г. Ессе Русселл. Ургант Андрей Львович. Изд. Лет Ме Принт, 86 с., ISBN 5-512-86867-5, ISBN 978-5-512-86867-6

ПосиланняРедагувати