Вікіпедія

Ургант Андрій Львович

радянський і російський актор театру та кіно, телеведучий

Андрій Львович Ургант (іноді вказується як Міліндер; (нар. 28 листопада 1956, Ленінград) — радянський і російський актор театру і кіно, телеведучий.

Ургант Андрій Львович
рос. Андрей Ургант
Дата народження28 листопада 1956(1956-11-28) (68 років)
Місце народженняЛенінград, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв (1977)
Професіяактор, телеведучий, шоумен, актор озвучування
IMDbID 0881864
andreyurgant.ru
CMNS: Ургант Андрій Львович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ургант.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міліндер.

Внесений до бази «чистилище» сайту Миротворець — за свідоме порушення державного кордону України[1].

У липні 2017 року разом з актрисою Марією Ароновою в окупованій Євпаторії зіграв головну роль у спектаклі «Любовь@Точка.RU»[2].

Життєпис

ред.

Народився 28 листопада 1956 року в Ленінграді в родині акторів — Лева Максович Міліндера (1930—2005) та Ніни Миколаївни Ургант (1929-2021). Батько телеведучого, актора Івана Урганта. Видання «МК в Пітері» у статті про актора написало про естонське походження прізвища Ургант[3], таку ж інформацію опублікувала і газета «Аргументи та факти»[4].

У 1977 році Андрій Ургант закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, курс Рубена Агамірзяна.

Грав у Ленінградському театрі імені В. Ф. Коміссаржевської і в театрі імені Ленінського Комсомолу (нині театр Балтійський Будинок). Здобув популярність як неперевершений майстер театральних капусників. Розіграші Урганта та його колеги, Андрія Максимкова, були дуже популярні в 1990-х роках на телебаченні.

У 1993 році в прокат виходить фільм «Вікно в Париж» — двосерійний художній фільм, комедійна фантасмагорія режисера Юрія Маміна. У цьому фільмі блискуче грає роль другого плану Андрій Ургант — Гуляєв, який живе в Парижі давній знайомий Миколи. У цій картині Андрій Ургант розкривається як блискучий комедійний актор.

Знімався в серіалі «Вороніни», у фільмі «Одержимий» і в документальному кіно «Життя і пригоди Мішки Япончика». У 2011 році актор виконав одну з головних ролей в картині «Моя шалена родина».

Телебачення

ред.

З 5 березня по 23 липня 2005 року разом з сином Іваном був ведучим розважального шоу «Велика прем'єра» на «Першому каналі» у Росії[5] .

З 21 вересня 2007 по 28 серпня 2008 року — ведучий інтелектуальної телегри для старшокласників «Володар розуму» на телеканалах «Росія» і «Бібігон» (у 2011 році програма виходила в повторах на каналі «Карусель»)[6] .

З 12 вересня по 10 грудня 2009 року вів судове ток-шоу «Дванадцять» на каналі ДТВ[7] .

Паралельно з цим був ведучим розмовної передачі «Зустрічі на Моховій» на петербурзькому «П'ятому каналі» до 28 лютого 2010 року[8][9].

З 15 квітня по 29 травня 2010 року — співведучий Михайла Шаца в гумористичній програмі «Слава Богу, ти прийшов!» на СТС[8].

У 2011 році провів кілька випусків музичного конкурсу «Пісня для вашого столика» на НТВ[10]. До листопада 2012 року був ведучим телепрограми «Егоїст» на телеканалі 100ТВ[9].

З 2017 року — постійний учасник телегри «П'ятеро на одного» на каналі «Росія-1». У 2018 році — член журі шоу «Майстер сміху» на каналі «Росія-1».

Особисте життя

ред.
  • Перша дружина — Валерія Іванівна Кисельова (7 лютого 1951 — 1 лютого 2015), однокурсниця по ЛДІКМ.
    • Син Іван Ургант (нар.. 16 квітня 1978).
      • Онука Ніна Ургант (нар.. 15 квітня 2008)[11] .
      • Онука Валерія Ургант (нар.. 21 вересня 2015).
  • Друга дружина — Олена Свінцова (нар. 1947) була актрисою театру імені В. Ф. Коміссаржевської, поетеса і співачка. З 1996 року живе в Нідерландах[12] .
    • Дочка Марія (нар.. 1984[13]) живе в Нідерландах, одружена з турецьким бізнесменом[11] .
      • Онук Емір (нар.. 2004)[11] .
      • Онук Габріель (нар.. 2015)[14] .
  • Третя дружина — Віра Володимирівна Яцевич, розведені.

Нині проживає з Оленою Романовою (нар.. 1986)[11][15][13].

Фільмографія

ред.

Ролі в кіно

ред.
  1. 1982 — Голос — Миша, працівник кіностудії
  2. 1983 — Котячий будинок (телеспектакль) — лялька Андрюша
  3. 1985 — Снігуроньку викликали?
  4. 1986 — Коник-Горбоконик (мюзикл) — скоморох-співак
  5. 1989 — Биндюжник і Король — Гусар Льова
  6. 1989 — Алкмена і Амфітріон — Юпітер
  7. 1990 — Пристрасті по Володимиру
  8. 1990 — Анекдоти — епізод
  9. 1991 — Жертва для імператора
  10. 1991 — Геній — камео
  11. 1991 — Ті, що п'ють кров — Аганін
  12. 1992 — Сходи світла — Миша
  13. 1992 — Рекет — Андрій Свиридов
  14. 1993 — Барабаніада
  15. 1993 — Гріх. Історія пристрасті
  16. 1993 — Вікно в Париж — Миша Гуляєв, російський емігрант
  17. 1993 — Подорож в щасливу Аравію
  18. 1994 — Остання справа Вареного — Кашурніков, Родіон Романович
  19. 1994 — Русский транзит — Грюнберг
  20. 1994 — Прохиндіада-2
  21. 1998 — Вулиці розбитих ліхтарів-2 — конферансьє (серія «Справа № +1999»)
  22. 2000 — Полювання на Попелюшку
  23. 2000 — Убивча сила — Мухаєв
  24. 2000 — Старі пісні про головне. Постскриптум — портьє
  25. 2001 — Чорний ворон — поет
  26. 2001 — Ключі від смерті — Шурпин, письменник
  27. 2001 — Спецвідділ — Кошелев
  28. 2001 — Ніро Вульф і Арчі Гудвін: Воскреснути, щоб померти — Генрі Дімарест
  29. 2002 — Дорога в пекло
  30. 2002 — Кріт-2 — Михайло Борисович Лерр, адвокат
  31. 2004 — На віражі
  32. 2005 — Майстер і Маргарита — Жорж Бенгальський, конферансьє Вар'єте
  33. 2005 — Все золото світу — Лавадський
  34. 2005 — Сім'я
  35. 2006 — Травесті — Рибаков
  36. 2006 — Перший будинку — професор
  37. 2007 — Кохання-зітхання — Нерон / Олег Львович Власов
  38. 2008 — Кохання-зітхання 2 — Нерон / Олег Львович Власов
  39. 2009 — Група ZETA. Фільм другий — «Ботвинник», злодій
  40. 2009 — 2016 — Вороніни — Сергій Геннадійович Золотарьов, батько Віри
  41. 2010 — Одержимий (Джек Різник) — Анатолій Васильович Губанов, депутат
  42. 2010 — Кохання-зітхання 3 — Нерон / Олег Львович Власов
  43. 2011 — Життя і пригоди Мишки Япончика — Йоваль Лазаревич Гепнер
  44. 2011 — Небесні рідні — Василь Семенович
  45. 2011 — Моя шалена родина — Віктор Волинцев
  46. 2012 — Біла гвардія — мажордом гетьмана
  47. 2012 — Зовнішнє спостереження — Сергій Петрович, депутат
  48. 2012 — Я скасовую смерть — Павло Сергійович
  49. 2013 — Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво … 5 років потом — Микола Семенович, батько Віті, полковник у відставці
  50. 2013 — Призначено нагороду — Борис Гайтан, батько Паші
  51. 2013 — Будівництво — «Вентєль»
  52. 2014 — Тихе полювання — «Ботвинник», злодій
  53. 2015 — Мами 3 — Віктор, батько Гоші
  54. 2015 — Народжена зіркою — Роберт Ростовцев
  55. 2015 — Чума — Павло Видригайло («Карандаш»), кримінальний авторитет
  56. 2018 — Мажор-3 — дядько Ніни, горілчаний олігарх, батько Олега

Дубляж

ред.
  1. 1988 — Салам, Бомбей!
  2. 1989 — Любов, любов, любов — Судхірбхай (Раза Мурад)
  3. 1991 — Звичка одружуватися — Філ Голден (Пол Райзер) (кінотеатральний дубляж)
  4. 1992 — Декілька хороших хлопців — лейтенант Деніел Каффа (Том Круз) (кінотеатральний дубляж)
  5. 1999 — Мій улюблений марсіанин — доктор Колай (Уоллес Шон)
  6. 2000 — Викрасти за 60 секунд — Джонні Бі (Master P)
  7. 2001 — Падіння «Чорного яструба» — Кріббс (Стівен Форд)
  8. 2003 — SWAT: Спецназ міста ангелів — капітан Томас Фуллер (Ларрі Пойндекстер)
  9. 2003 — Володар морів: На краю землі — Стівен Метьюрін (Пол Беттані)

Нагороди

ред.

У 2007 році став Лауреатом щорічної мистецької премії «Потерпілі» — «за незвичайність літературних і театральних образів».

Примітки

ред.
  1. ↑ Ургант Андрей Львович / Ургант Андрій Львович / Urgant Andrej Lvovich [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Батько Урганта поповнив базу «Миротворця». Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  3. ↑
    «Мама досі мене виховує»[недоступне посилання з травня 2019] // «МК в Пітері», 29.11.2006
  4. ↑
  5. ↑ Малахов поет, Урганты хулиганят. Комсомольська правда. 4 березня 2005. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
  6. ↑ Что раскручивает «Карусель»?. Літературна газета. 16 березня 2011. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 4 квітня 2022.(рос.)
  7. ↑ Ургант: Руководство ДТВ посчитало, что программа "Двенадцать" себя изжила. Лениздат.ру. 12 січня 2010. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
  8. ↑ а б Ургант-старший: «Если Бог пошлет мне ребенка, буду счастлив!». Собеседник. 23 вересня 2010. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
  9. ↑ а б Актер Андрей Ургант. «Мне часто предлагают роли продажных депутатов». Новые известия. 15 червня 2012. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
  10. ↑ Где можно заказать “Песню для вашего столика”. Московський комсомолець. 2 червня 2011. Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
  11. ↑ а б в г
  12. ↑ DICTIONNAIRE / СЛОВАРЬ. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 30 січня 2019.
  13. ↑ а б
  14. ↑ У Ивана Урганта родился племянник | StarHit.ru. www.starhit.ru. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 16 лютого 2016.
  15. ↑

Література

ред.
  • 2012 г. Ессе Русселл. Ургант Андрей Львович. Изд. Лет Ме Принт, 86 с., ISBN 5-512-86867-5, ISBN 978-5-512-86867-6

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ургант_Андрій_Львович&oldid=37695070