Відкрити головне меню

105-мм самохідна гаубиця Т19 (англ. T19 Howitzer Motor Carriage) — американська самохідна артилерійська установка часів другої світової війни, класу самохідних гаубиць на напівгусеничній базі. Розроблена в 1941 році на шасі М3 з використанням 105-мм гаубиці M2A1.

САУ Т19
105mm-HMC-T19.jpg
Тип Самохідна гаубиця
Походження США США
Історія використання
На озброєнні 19421945
Оператори США США
Війни Друга світова війна
Історія виробництва
Розробник Артилерійсько-технічний корпус
Розроблено 1941
Виробник Diamond T
Виготовлення 1942-1945
Виготовлена
кількість
324
Характеристики
Вага 9 070 кг
Довжина 6 160 мм
Ширина 1 962 мм
Висота 2 337 мм
Обслуга 6 осіб

Стволи 22,5 кал
Приціл перископічний M16, артилерійська панорама M12A2, квадрант M4

Броня сталева поверхнево загартована
Головне
озброєння
105-мм гаубиця M2A1
Другорядне
озброєння
12,7-мм кулемет Browning M2
Двигун 1 × однорядний 6-циліндровий карбюраторний двигун рідинного охолодження White 160AX
147 к.с.
Питома потужність 16,2
Дорожній просвіт 285 мм
Операційна
дальність
320 км
Швидкість 72 км/год
Система
наведення
-5…+35

Commons-logo.svg Т19 (САУ) у Вікісховищі

ЗмістРедагувати

105-мм самохідна гаубиця Т19 була створена восени 1941 року фахівцями Артилерійсько-технічного корпусу армії США в ролі перехідної самохідної артилерійської системи для нагального задоволення потреб бронетанкових дивізій у самохідній артилерії. Основною артилерійською системою послужила 105-мм гаубиця M2A1, а базою став напівгусеничний бронетранспортер M3. У січні 1942 року фірмою Diamond T Motor Car Company було розпочато серійне виробництво T19 і було завершено у квітні того ж року, з початком випуску САУ M7, яка повністю задовольняла вимогам армії.

Незважаючи на те, що T19 передбачалася лише для тимчасового використання до надходження у війська M7, напівгусенична САУ не тільки активно використовувалася для підготовки бронетанкових військ на початковому періоді, але і застосовувалася в боях. Під час боїв у Туніській кампанії в 1942—1943 роках T19 застосовувалися танковими частинами і M7 надійшли їм на заміну тільки до початку Сицилійської операції. Більша ж частина T19 використовувалася в полковій артилерії піхотних дивізій, також як тимчасова заміна до надходження на озброєння новітніх буксованих піхотних гармат M3.

T19 продовжували використовуватися в Італійській кампанії й на півдні Франції щонайменше до 1944 року.

У липні 1945 року T19 була знята з озброєння і 90 САУ, що лишалися в строю, були переобладнані на бронетранспортери M3A1.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • R. P. Hunnicutt. Halftrack: A History of American Semi-Tracked Vehicles. — Novato, CA: Presidio Press, 2001. — 240 p. — ISBN 0-89141-742-7.
  • S. J. Zaloga. US Field Artillery of World War II. — Oxford: Osprey Publishing, 2007. — 48 p. — (New Vanguard № 131). — ISBN 978-1-84603-061-1.

ПриміткиРедагувати