Тілопо чорнокрилий
| Тілопо чорнокрилий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ptilinopus cinctus Temminck, 1810 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Megaloprepia cincte | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тілопо чорнокрилий[2] (Ptilinopus cinctus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає на Балі, Тиморі та на інших Малих Зондських островах.
Опис ред.
Довжина птаха становить 38-44 см, вага 450-570 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия і верхня частина грудей білі, у деяких підвидів груди можуть мати сіруватий або жовтуватий відтінок. Спина і крила чорні. Надхвістя сіре, хвіст чорний, на кінці хвоста широка сіра смуга. Гузка темно-оливково-зелена. Груди відділені від оливково-жовтого живота широкою чорною смугою.
Підвиди ред.
Виділяють шість підвидів:[3]
- P. c. baliensis Hartert, E, 1896 — острів Балі;
- P. c. albocinctus Wallace, 1864 — острови Ломбок, Сумбава і Флорес;
- P. c. everetti Rothschild, 1898 — острови Пантар[en] і Алор[en];
- P. c. cinctus (Temminck, 1809) — острови Тимор, Ветар і Романґ[en];
- P. c. lettiensis Schlegel, 1871 — острови Леті[en], Моа[en], Луанґ[de], Сермата[de] і Теун[de];
- P. c. ottonis Hartert, E, 1904 — острови Дамар[en], Бабар[en] і Ніла[de].
Поширення і екологія ред.
Чорнокрилі тілопо живуть у рівнинних і гірських вологих тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Віддають перевагу гірським схилам і первинним тропічним лісам.
Поведінка ред.
Чорнокрилі тілопо живуть поодинці або невеликими зграйками, не приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно плодами і ягодами, яких шукають на деревах. Рідко спускаються на землю. Гніздо являє собою відкриту платформу, зроблену з гілок. В кладці 1 яйце.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ptilinopus cinctus. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела ред.
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0
- Higgins, P.J.; & Davies, S.J.J.F. (Eds.). (1996). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 3. Snipe to Pigeons. Oxford University Press: Melbourne. ISBN 0-19-553070-5
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |