Відкрити головне меню

Мірзо Турсун-заде
Мирзо Турсунзода
Tursun-Zade M.jpg
Мірзо Турсун-заде
Народився 19 квітня (2 травня) 1911(1911-05-02)
с. Каратаг, Бухарський емірат
Помер 24 вересня 1977(1977-09-24) (66 років)
Душанбе, Таджицька РСР
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність поет
Мова творів таджицька і російська
Напрямок соціалістичний реалізм
Жанр вірші
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Премії

Ленінська премія (1960)
Сталінська премія 2-го ступеня (1948)

Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»

Мірзо Турсун-заде у Вікісховищі?

Мірзо Турсун-заде (тадж. Мирзо Турсунзода; *19 квітня (2 травня) 1911(19110502), с. Каратаг, Бухарський емірат — 24 вересня 1977, м. Душанбе, Таджицька РСР) — таджицький радянський поет, класик сучасної таджицької літератури. Народний поет Таджикистану (1961). Лауреат Ленінської (1960) і Сталінської 2-го ступеня (1948) премій. Член ВКП(б) (від 1941 року). Писав російською і таджицькою мовами.

БіографіяРедагувати

Мірзо Турсун-заде впродовж життя обіймав такі посади:

  • Депутат ВР СРСР 2—9 скликань (від 1946 року);
  • Член ЦК КП Таджикистану;
  • Голова Радянського Комітету солідарності країн Азії та Африки;
  • Член Радянського Комітету захисту світу;
  • Член Всесоюзного Комітету з Ленінських і Державних премій СРСР у галузі літератури, мистецтва і архітектури при Раді Міністрів СРСР;
  • Член Головної редколегії Таджицької радянської енциклопедії;
  • академік АН Таджицької РСР (1951);
  • Член президіуму Всесвітної Ради світу;
  • Член СП СРСР (від 1934 року), секретар правління (від 1959 року);
  • Голова правління Спілки письменників Таджицької РСР (від 1946 року).
Нагороди і звання:

У 1978 році на честь письменника було перейменоване місто Регар — Турсунзаде, тоді ж його ім'я отримав Таджицький Державний інститут мистецтв.

Від 1981 року в Душанбе функціонує меморіальний будинок-музей літератора.

Вибрані твориРедагувати

  • поема «Сонце країни» (1936);
  • поема «Осінь і весна» (1937);
  • збірка віршів «Вірші» (1939);
  • поема «За Батьківщину!» (1941);
  • поема «Син Батьківшини» (1942);
  • поема «Наречена із Москви» (1945);
  • цикл віршів «Індійська балада» (194748);
  • цикл стихов «Я с Востока свободного» (1950);
  • поема «Хасан-арабакеш» (1954);
  • поема «Голос Азії» (1956);
  • поема «Вічне світло» (1957);
  • поема «Дорога́ моя» (1960);
  • поема «Від Гангу до Кремля» (1970).

Джерела та посиланняРедагувати