Турки в Болгарії
Турки в Болгарії (також болгарські турки — болг. Български турци; тур. Bulgaristan Türkleri «Булгарістан Тюрклері») — турецька етнічна група в Болгарії. За останнім переписом населення 2011 року турки становили 8,5 % населення країни або 588 тис. осіб.[1] За віросповіданням переважно мусульмани-суніти. В основному вони проживають у південній області Кирджалі та північно-східних областях: Шуменська, Сілістринська, Разградська та Тирговиштська. Рідна мова — турецька, більшість володіє також болгарською (мова середньої освіти в Болгарії).
| Болгарські турки | |
|---|---|
 Населення болгарських турків за муніципалітетами | |
| Самоназва |
български турци (болгарська) Bulgaristan Türkleri (турецька) |
| Кількість | 588 318 (перепис 2011) |
| Ареал |
|
| Раса | європеоїди |
| Мова | турецька · болгарська |
| Релігія | іслам |
.svg){kind=small}
Болгарські турки — нащадки турецьких поселенців, які прийшли до регіону після османського завоювання Балкан в кінці XIV — на початку XV століття, а також болгарів, що навернулись до ісламу, які стали отурченими протягом століть османського правління.[2] Турецька громада стала етнічною меншиною, коли було створено Князівство Болгарія після російсько-турецької війни 1877-78 років. Громада має турецьку етнічну самосвідомість і відрізняється від болгарської більшості та решти народів Болгарії своєю власною мовою, релігією, культурою, звичаями та традиціями.
Сучасність ред.
Протягом останніх декількох років турки Болгарії безуспішно домагаються дозволу влади на організацію щоденної 10-хвилинної турецькомовної новинної передачі на державному телеканалі. Цьому опирається Національна спілка «Атака» і його лідер Волен Сидеров, тоді як керівник правлячої партії Громадяни за європейський розвиток Болгарії Бойко Борисов вважає, що для вирішення цього питання необхідно провести всенародний референдум.[3]
Інтереси турецької меншини в Болгарії представляють партії «Рух за права і свободи» і «Демократи за відповідальність, безпеку і толерантність» (ДОСТ).
Примітки ред.
- ↑ ПРЕБРОЯВАНЕ 2011 (PDF).
- ↑ Stein, Jonathan. Політика участі національних меншин в посткомуністичній Європі, p. 238. M.E. Sharpe, 2000. ISBN 0-7656-0528-7
- ↑ Türkçe haber için referandum hazırlığı (тур.) .
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з історії Туреччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |