Турик Микола Антонович

Микола Антонович Турик (1913, село Носівка, тепер Чернігівської області — 1998) — український радянський діяч, директор Луганського тепловозобудівного заводу. Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1976 р. Професор. Герой Соціалістичної Праці (5.04.1971).

Турик Микола Антонович
Народився 1913
Носівка, Носівська волость, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 1998
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

БіографіяРедагувати

Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1927 році слюсарем майстерень дитячого будинку у місті Чернігові.

Освіта вища. У 1938 році закінчив факультет транспортного машинобудування Харківського механіко-машинобудівного інституту за спеціальністю «паровозобудування».

У 1938—1942 роках — інженер-конструктор Ворошиловградського паровозобудівного заводу.

Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації. У 1942—1944 роках — старший інженер-конструктор Чкаловського та Коломенського паровозобудівних заводів РРФСР. Працював над розробкою та випробуваннями нових типів паровозів. Випробування зразків нових локомотивів поєднувалося з доставкою військових ешелонів до фронту.

З 1944 року — старший інженер-конструктор, заступник головного конструктора Ворошиловградського паровозобудівного заводу. Під його керівництвом розроблено новий вантажний паровоз типу 1-5-1 ОР18, який за своїми тяговими, економічними та експлуатаційними властивостями значно перевершував існуючі в світі аналогічні паровози того часу.

Член ВКП(б) з 1946 року.

До 1960 року одночасно працював спочатку викладачем, a потім доцентом кафедри локомотивобудування Ворошиловградського машинобудівного інституту.

З 1958 року — головний конструктор Луганського тепловозобудівного заводу.

У 1960—1965 роках — начальник Головного технічного управління Українського раднаргоспу.

У 1965—1976 роках — директор Луганського ордена Леніна тепловозобудівного заводу імені Жовтневої Революції.

Потім — доцент, професор Ворошиловградського машинобудівного інституту.

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • [1][недоступне посилання з липня 2019]
  • [2]