Турбота

Турбо́та — комплекс дій по відношенню до якого-небудь об'єкту, націлених на його благополуччя; увага до чиїхось потреб; піклування про кого- чи що-небудь.

Діти потребують особливої турботи, оскільки їхні психічний і фізичний етапи розвитку є ще недостатньо розвинуті і вони є дуже вразливі до навколишнього середовища.

Турботу може проявляти як тварина до свого потомства, так і людина до іншої людини, живої істоти чи предмету, наприклад до автомобіля. В будь-якому випадку, той (та), що турбується, робить дії, які необхідні тому (тій), хто потребує турботи і уваги.

У людському суспільстві прийнято турбуватися за малими дітьми, людьми похилого віку і хворими, оскільки самі вони ще, уже або тимчасово не в змозі забезпечити своє нормальне існування.

Див. також

• Любов
• Емпатія
• Неоплачувана робота

Посилання

• Н. Хамітов. Турбота // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 651. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Турбота // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Originaltext der Hyginus-Fabel. (нім.)