Турач південний
| Турач південний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Scleroptila gutturalis (Rüppell, 1835) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Perdix levaillantoides A. Smith, 1836 Francolinus levaillantoides Francolinus levalliantoides Scleroptila levalliantoides | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тура́ч південний[2] (Scleroptila gutturalis) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Східній і Південній Африці.
Опис ред.
,_at_Devon_Grassland_Birding_Route,_South_Africa._(46412488514).jpg)
Довжина птаха становить 32-35 см. Самці важать 370-528 г, самиці 379-450 г. Верхня частина тіла коричнювато-сіра, поцяткована булими плямкаи і чорними смужками. Груди і нижня частина тіла охристі, поцятковані коричнеавими плямками і смужками. На крилах руді плями. Голова і шия охристі, від очей о шиї ідуть смуги з чорних і білих плямок. Горло біле, відділене від грудей чорним "комірцем". Дзьоб чорнувато-коричневий, біля основи жовтий. Очі карі, лапи темно-жовті. Самиці і самиці не відрізняються за забарвленням. У представників підвиду S. g. levalliantoides голова і нижня частина тіла мають світло-піщане забарвлення.
Підвиди ред.
Виділяють шість підвидів:[3]
- S. g. gutturalis (Rüppell, 1835) — Еритрея і північна Ефіопія;
- S. g. archeri (Sclater, WL, 1927) — південна Ефіопія, схід Південного Судану, північна Уганда і північно-західна Кенія;
- S. g. lorti (Sharpe, 1897) — північне Сомалі;
- S. g. jugularis (Sharpe, 1897) — південно-західна Ангола;
- S. g. pallidior (Neumann, 1908) — північна Намібія;
- S. g. levalliantoides (Smith, A, 1836) — від східної Намібії і південної Ботсвани до центральних районів ПАР.
Поширення і екологія ред.
Південні турачі мешкають в Ефіопії, Еритреї, Сомалі, Південному Судані, Уганді, Кенії, Анголі, Намібії, Ботсвані і Південно-Африканській Республіці. Вони живуть на сухих гірських луках, в саванах і рідколіссях, в сухих чагарникових заростях, на кам'янистих гірських схилах. Зустрічаються на висоті до 2500 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Південні турачі зустрічаються зграйками до 12 птахів. Живляться насінням, цибулинами і бульбами рослин, зокрема з роду Moraea, доповнюють свій раціон комахами.
Південні турачі є моногамними. Гніздо являє собою невелику заглибину, викопану в землі, сховану серед трави. В кладці від 5 до 8 рожевуватих або охристих яєць, іноді поцяткованих бурими плямками. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Scleroptila gutturalis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 лютого 2022.
Джерела ред.
- P.J.K. McGowan: Family Phasianidae (Pheasants and Partridges). W: J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 2: New World Vultures to Guineafowl. Barcelona: Lynx Edicions, 1994, s. 493. ISBN 84-87334-15-6.
Посилання ред.
- Orange River Francolin - Species text in The Atlas of Southern African Birds
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |