Тулуб Сергій Борисович

український політик, голова Черкаської обласної державної адміністрації (2010-2014), міністр вугільної промисловості України (2006-2007, 1998-1999), міністр палива та енергетики України (1999-2000, 2004-2005)

Сергій Борисович Тулуб (нар. 13 серпня 1953, Донецьк) — український політик, доктор технічних наук (2001), член Партії регіонів; голова Черкаської обласної державної адміністрації з 6 квітня 2010[2] до 25 лютого 2014 року[3].

Сергій Борисович Тулуб
7-й Міністр вугільної промисловості України
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр Віктор Янукович
Попередник Тополов Віктор Семенович
Наступник Полтавець Віктор Іванович
5-й Міністр вугільної промисловості України
3 червня 1998 — 15 грудня 1999
Президент Леонід Кучма
Попередник Янко Станіслав Васильович
Наступник Тополов Віктор Семенович
12-й Міністр палива та енергетики України
2004 — 2005
Президент Леонід Кучма
Попередник Єрмілов Сергій Федорович
Наступник Плачков Іван Васильович
7-й Міністр палива та енергетики України
1999 — 2000
Леонід Кучма
Попередник Плачков Іван Васильович
Наступник Єрмілов Сергій Федорович
Народився 13 серпня 1953(1953-08-13) (67 років)
Донецьк
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Політична партія Партія регіонів
Дружина Галина Олегівна (1956)
Діти син Борис (1983);
дочка Владислава (1976)
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «За трудову доблесть»
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки
Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний 25 травня 2006 12 вересня 2006
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 16 квітня 2010[1]

БіографіяРедагувати

Українець; дружина Галина Олегівна (1956) — економіст, МП «Енергоресурс»; син Борис (1983); дочка Владислава (1976).

Освіта: Донецький політехнічний інститут (1971—1976), гірничий інженер-економіст, «Організація гірничої промисловості»; Академія суспільних наук (1987—1990), політолог, «Теорія соціально-політичних відносин».

09.1970-08.71 — доставник-такелажник підземний, шахта «Кіровська» комбінату «Донецьквугілля».

08.1971-09.72 — студент, Харківський інженерно-економічний інститут.

09.1972-09.76 — студент, Донецький політехнічний інститут.

09.1976-03.1977 — гірничий майстер, шахта ім. О. О. Скочинського ВО «Донецьквугілля», м. Донецьк.

03.1977-07.78 — гірничий майстер, 07.1978-10.81 — помічник начальника дільниці, 10.1981-11.81 — начальник зміни, шахта «Комуніст» ВО «Шахтарськантрацит», м. Харцизьк.

11.1981-03.83 — інструктор промислово-транспортного відділу, Харцизький МК КПУ.

03.-09.1983 — головний інженер, 09.1983-01.86 — директор, шахта «Харцизька» ВО «Жовтеньвугілля».

01.-08.1986 — директор, шахтоуправління «Харцизьке» ВО «Жовтеньвугілля».

08.1986-08.90 — 1-й секретар, Харцизький МК КПУ.

08.1990-10.92 — директор з капітального будівництва, ВО «Жовтеньвугілля», м. Кіровське.

10.1992-09.94 — технічний директор, 09.1994-10.96 — генеральний директор, ВО «Шахтарськвугілля».

10.1996-09.97 — генеральний директор — голова правління, ДХК «Шахтарськантрацит», м. Шахтарськ.

09.-10.1997 — начальник Головного управління вугільної промисловості та енергетики,

10.1997-06.98 — заступник голови з питань промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку, Донецької облдержадміністрації.

03.06.1998-31.12.99 — Міністр вугільної промисловості України.

30.12.1999-26.06.2000 — Міністр палива та енергетики України.

Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 06.2000).

Серпень 2000 — листопад 2002 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України[4][5].

10.06.2002-13.04.2004 — президент, ДП "НАЕК «Енергоатом».

13.04.2004-03.02.2005 — Міністр палива та енергетики України — президент ДП "НАЕК «Енергоатом».

04.08.2006-18.12.2007 — Міністр вугільної промисловості України.

З 6 квітня 2010 року до 25 лютого 2014 року голова Черкаської обласної державної адміністрації. Заява про складання повноважень була написана «Задля уникнення подальшого протистояння на Черкащині, розуміючи невідворотність і необхідність змін у системі виконавчої влади і місцевого самоврядування…». У той же час, було повідомлено, що він залишається членом Партії регіонів[6]

Політична діяльністьРедагувати

Народний депутат України 5-го скликання з квітня по вересень 2006 від Партії регіонів, № 49 в списку. На час виборів: пенсіонер, безпартійний. Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (липень — вересень 2006), член фракції Партії регіонів (травень — вересень 2006). Склав депутатські повноваження 12 вересня 2006[7].

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 по квітень 2010 від Партії регіонів, № 81 в списку. На час виборів: Міністр вугільної промисловості України, член ПР. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з грудня 2007).

КритикаРедагувати

Напередодні повторних виборів народних депутатів України 2013 журналістка Тетяна Чорновол провела розслідування, у якому з'ясувала, що Сергію Тулубу належать апартаменти у муніципалітеті Марбелья, Іспанія, які відсутні у його декларації про доходи. Також у цьому окрузі знаходяться апартаменти, записані на сина Сергія Тулуба та його дружину.

Загальна вартість цієї нерухомості, за даними пані Чорновол, перевищує один мільйон євро. При цьому на свою Іспанську дачу Тулуб літає на чартері.[8]

Нагороди, званняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Постанова Верховної Ради України від 16 квітня 2010 року № 2145-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Тулуба С.Б.»
  2. Указ Президента України від 6 квітня 2010 року № 517/2010 «Про призначення С. Тулуба головою Черкаської обласної державної адміністрації»
  3. Указ Президента України від 7 березня 2014 року № 266/2014 «Про звільнення С. Тулуба з посади голови Черкаської обласної державної адміністрації»
  4. Указ Президента України від 14 серпня 2000 року № 971/2000 «Про призначення С. Тулуба заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  5. Указ Президента України від 12 листопада 2002 року № 1005/2002 «Про звільнення С. Тулуба з посади заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  6. Сайт Черкаської ОДА: Звернення голови ОДА до черкащан. Архів оригіналу за 1 березень 2014. Процитовано 25 лютий 2014. 
  7. Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 2006 року № 101-V «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Тулуба С.Б.»
  8. Солдат Януковича. Тулуб готовий до виборів — запас арсенал зброї та дачу за кордоном, Цензор. НЕТ, перевірено 12 лютого, 2014
  9. Указ Президента України № 871/2004 від 6 серпня 2004 року «Про присвоєння С. Тулубу звання Герой України»
  10. Указ Президента України № 423/2013 від 13 серпня 2013 року «Про нагородження С.Тулуба орденом князя Ярослава Мудрого»
  11. Указ Президента України № 1051/99 від 21 серпня 1999 року «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України»
  12. Указ Президента України № 833/2003 від 13 серпня 2003 року «Про присвоєння С. Тулубу почесного звання „Заслужений діяч науки і техніки України“»
  13. Указ Президента України № 1302/2000 від 5 грудня 2000 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2000 року»
  14. Указ Президента України від 11 жовтня 2000 року № 1127/2000 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  15. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 року № 1132 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

ПосиланняРедагувати

Попередник: 5-й Міністр вугільної промисловості України
3 червня 199815 грудня 1999
Наступник:
Янко Станіслав Васильович
Тополов Віктор Семенович
Попередник: 7-й Міністр вугільної промисловості України
4 серпня 200618 грудня 2007
Наступник:
Тополов Віктор Семенович
Полтавець Віктор Іванович
Попередник: 7-й Міністр палива та енергетики України
19992000
Наступник:
Плачков Іван Васильович
Єрмілов Сергій Федорович
Попередник: 12-й Міністр палива та енергетики України
20042005
Наступник:
Єрмілов Сергій Федорович
Плачков Іван Васильович