Відкрити головне меню

Станіслав Васильович Янко, доктор технічних наук; голова Всеукраїнського галузевого об'єднання організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці»; АГНУ, віце-президент, керівник відділення вугілля, торфу та горючих сланців; член Громадської колегії при Міністерстві палива та енергетики України (з червня 2005).

Янко Станіслав Васильович
Народився 21 листопада 1941(1941-11-21) (77 років)
с. Іванівка, Машівський район, Полтавська область
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Харківський національний університет радіоелектроніки
Посада Народний депутат України[1]
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2003
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений шахтар України
Орден Трудового Червоного Прапора — 1983 Орден «Знак Пошани»  — 1976

ЖиттєписРедагувати

Народився 21 листопада 1941 (с. Іванівка, Машівський район, Полтавська область); українець; батько Василь Онисимович (19131992); мати Мара Лук'янівна (19111992); дружина Світлана Іванівна (1938) — гірничій інженер, пенсіонерка; син Володимир (1964) — військовослужбовець; дочка Олена (1966).

Освіта: Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки, гірничій факультет (19581963), гірничій інженер, «Розробка родовищ корисних копалин»; кандидатська дисертація «Обґрунтування підготовки і обробки похилих тонких вугільних пластів з використанням технологій нового рівня» (1988); докторська дисертація «Концептуальні і науково-технічні основи створення і ефективного використання потенціалу вугільних шахт України» (1994, у формі наукової доповіді).

Народний депутат України 2-го скликання з липня 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Селидовський виборчій округ № 139, Донецька область, висунутий трудовим колективом. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член МДГ.

  • 08.1963-10.1967 — гірничій майстер, начальник дільниці шахти № 40 тресту «Селидіввугілля».
  • 10.1967-01.197З — головний інженер шахти «Росія» комбінату «Красноармійськвугілля».
  • 01.-05.1973 — директор шахти № 42, 05.1973-08.1975 — директор шахтоуправління «Курахівське» комбінату «Красноармійськвугілля».
  • 08.1975-05.1978 — директор шахти «Росія» ВО «Красноармійськвугілля».
  • 05.1978-02.1981 — технічний директор ВО «Добропіллявугілля».
  • 02.1981-04.1990 — генеральний директор ВО «Селидоввугілля».
  • 04.-10.1990 — голова Селидівської міськради народних депутатів Донецької області.
  • 10.1990-11.1994 — перший заступник голови Державного комітету України з вугільної промисловості.
  • 25.07.1997-27.05.1998 — Міністр вугільної промисловості України.

Академік АГНУ.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003). Заслужений шахтар України. Ордени Трудового Червоного Прапора (1983), «Знак Пошани» (1976), медалі «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» (1970), «Ветеран праці». Почесна грамота Кабінету Міністрів України (серпень 2004). Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (серпень 2011).

Автор (співавтор) понад 30 наукових статей, підручника «Гірнича справа».

ДжерелоРедагувати