Тріо Жака Лусьє
Тріо Жака Луcьє (фр. Jacques Loussier Trio, також Грати Баха англ. Play Bach або Тріо Грати Баха англ. Trio Play Bach) — французьке джазове фортепіанне тріо, створене у 1959 році Жаком Лусьє[fr] (1934—2019), яке стало відомим своїми джазовими інтерпретаціями творів класичної музики німецького композитора Йоганна Себастьяна Баха у формі свінгу. У 1990-х роках група доповнила свій репертуар творами Антоніо Вівальді та французькою музикою початку ХХ століття, зокрема композицією Еріка Саті «Три гімнопедії»[fr], та «Болеро» Моріса Равеля, а в 2000 році — творами Клода Дебюссі.
| Тріо Жака Луcьє Jacques Loussier Trio | |
|---|---|
 Жак Луcьє. 2004 | |
| Основна інформація | |
| Жанр | джаз, ф'южн, свінг, класична музика |
| Роки | 1959—2019 |
| Країна |  Франція |
| Інші назви | Trio Play Bach, Play Bach |
| Лейбл | Decca Records, London Records, Philips Records, Telarc |
| Керівник | Жак Луcьє |
| Склад | Жак Луcьє[fr] (фортепіано), Крістіан Гаррос[fr] (ударник), П'єр Мішельо[fr] (контрабас) |
| Колишні учасники | Андре Арпіно, Вінсент Шарбоньє, Бенуа Дюнуа де Сеґонзак |
Історія
ред.Джазовий музикант Жак Лусьє отримав класичну музичну освіту. Він навчався в Паризької консерваторії в класі французького піаніста, композитора та педагога Іва Ната[fr] (1890—1956), відомого, як виконавця великої німецької класики, зокрема, Шуберта, Шумана та Брамса.[1]
Саме в консерваторії він познайомився з флейтистом Жаном-П'єром Есташем[fr], який одного разу попросив Лусьє замінити його в кафе міста Кан, де він грав щовечора на фортепіано. З цього розпочалася кар'єра Лусьє як «джазового музиканта».[2]
Французьке джазове фортепіанне тріо Жака Луcьє було створене в 1959 році піаністом Жаком Лусьє (1934—2019), разом з контрабасистом П'єром Мішельо[fr] (1928—2005) та ударником Крістіаном Гарросом[fr] (1920—1988) з метою наблизити музику Йоганна Себастьяна Баха до джазу. Перші музичні альбоми тріо мали назву «Грати Баха» (Play Bach), тому джазову групу також називають «Тріо Грати Баха».
У 1985 році Лусьє створив нове тріо з ударником Андре Арпіно та контрабасистом Вінсентом Шарбоньє. З 1997 року на контрабасі грав Бенуа Дюнуа де Сегонзак[en] (1962 року народження).
Вибіркова дискографія
ред.- 1959 : Play Bach no. 1
- 1960 : Play Bach no. 2
- 1961 : Play Bach no. 3
- 1963 : Play Bach no. 4
- 1965 : Play Bach no. 5 (réédité en 2003)
- 1997 : The Four Seasons (Vivaldi)
- 1998 : Satie: Gymnopédie - Gnossiennes
- 1999 : Bach's Goldberg Variations
- 1999 : Ravel's Bolero
- 1999 : The Bach Book - 40th Anniversary Album
- 2000 : Take Bach
- 2001 : Baroque Favorites
- 2002 : Handel: Water Music and Royal Fireworks
Примітки
ред.- ↑ Жак Лусьє (1934—2019): коли захиталися музичні такти Баха ledevoir.com 07.03.2019 (фр.)
- ↑ Жак Лусьє, піаніст і композитор, помер lemonde.fr 07.03.2019 (фр.)