Трупіал цитриновий
| Трупіал цитриновий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Icterus nigrogularis (Hahn, 1816) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Xanthornus nigrogularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л цитриновий[2] (Icterus nigrogularis) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Південній Америці та на сусідніх островах.
Опис
ред.
_(14010914802).jpg)
Довжина птаха становить 20-21 см, вага 38 г. Забарвлення переважно яскраво-жовте, на обличчі чорна "маска", горло, крила і хвіст чорні. На крилах білі смуги, махові пера мають білі внутрішні краї. Самиці є дещо тьмянішими ніж самці. У молодих птахів спина жовта з оливковим відтінком, "маска" на обличчі у них відсутня.
Підвиди
ред.Виділяють чотири підвиди:[3]
- I. n. nigrogularis (Hahn, 1819) — північна Колумбія. Венесуела, Гвіана і північна Бразилія (Рорайма, Амапа, гирло Амазонки в штаті Пара);
- I. n. curasoensis Ridgway, 1884 — Нідерландські Антильські острови (Аруба, Кюрасао і Бонайре);
- I. n. helioeides Clark, AH, 1902 — острів Маргарита (на півночі Венесуели);
- I. n. trinitatis Hartert, E, 1913 — північно-східна Венесуела (схід півострова Парія[en]) і острів Тринідад.
Поширення і екологія
ред.Цитринові трупіали мешкають в Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії, на Тринідаді і Тобаго та на Нідерландських Антильських островах. Вони живуть в сухих рідколіссях, в чагарникових заростях, на плантаціях, в парках і садах. Живляться переважно великими комахами, а також нектаром, ягодами і плодами. Гніздо чашоподібне, діаметром 40 см, підвішується до гілки. В кладці 3 блідих сіро-зелених або сірих яйця.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Icterus nigrogularis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 08 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 серпня 2022.
Джерела
ред.- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
- Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. |Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
Посилання
ред.- Stamps (for Netherlands Antilles, Trinidad and Tobago)
- "Yellow Oriole" photo gallery VIREO Photo-High Res
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |