Відкрити головне меню

Трубкозуб

вид ссавців

Систематичне положенняРедагувати

Спочатку трубкозуб через особливості будови свого організму був віднесений до того ж роду, що i південноамериканські мурахоїди, проте поверхова схожість виявилась результатом конвергентної еволюції — пристосування до харчування термітами та мурахами. Походження трубкозуба залишається неясним: вірогідно, він близький до сирен, даманів та хоботних. Найдавніші викопні залишки знайдено в Кенії, вони датовані раннім міоценом. В кінці міоцену та на початку плейстоцену представники родини трубкозубих, подібні до сучасних, мешкали в Південній Європі та Західній Азії, а також на Мадагаскарі (Plesiorycteropus).

На початку XXI століття трубкозуби залишились лише в Африці, де вони розповсюджені повсюди на південь від Сахари, за винятком джунглів Центральної Африки. Популяції в долині Нілу та в гірському масиві Тасилі (Алжир) вимерли.

НазваРедагувати

Наукова назва виду походить від Orycteropus, грец. «кінцівка, що риє», та afer, похідного від слова «Африка».

Вернакулярна назва трубкозуба походить від того, що у нього дивовижна будова корінних зубів, які являють собою дентинові трубочки, що зрослися. На трубочках немає емалі та коренів, i вони постійно ростуть.

Зовнішній виглядРедагувати

Трубкозуб — ссавець середнього розміру, зовнішньо нагадує свиню з видовженою мордою, ослячими вухами та сильним мускулистим хвостом, схожим на хвіст кенгуру. Місцева назва — аардварк (aardvark), що в перекладі з африкаанс означає «земляна свиня».

У малят трубкозуба є ікла та різці, але у дорослих тварин залишаються лише 2 передкутні та 3 кутні зуби на кожній половинці щелепи (усього у трубкозуба — 20 зубів).

Відділ мозку, який відповідає за нюх, збільшений, через що у трубкозуба дуже сильний нюх. В носовому відділі у трубкозуба є розвинений лабіринт, утворений із 9–10 тонких кісток, що не є характерною рисою ссавців.

Дорослий трубкозуб сягає 100–158 см в довжину, його хвіст — 44–71 см. Висота в плечах становить 60–65 см. Вага тварини може сягати 100 кг, але найчастіше трубкозуб важить 50–70 кг. Самиці трубкозуба менші за самців, у них на хвості є біла пляма.

Шкіра у трубкозуба товста, вкрита рідкуватим волоссям захисного, жовтуватого чи бурого кольору. На кінцівках волосся темніше, ніж на тулубі. Морда та хвіст тварини здебільшого білі або рожевого кольору. Морда видовжена в довгу трубку, на кінці знаходиться свиноподібне рильце з круглими ніздрями. На морді багато твердих та довгих вібрис, біля ніздрів розташовані чутливі ділянки шкіри. Язик довгий та липкий. Вуха трубкоподібні, довжина становить 15–21 см. Очі маленькі. Подібно до інших нічних тварин, трубкозуб не розрізняє кольорів.

Кінцівки сильні, пристосовані для того, щоб рити та руйнувати термітники. На передніх ногах 4 пальці, на задніх — 5 пальців. На всіх пальцях є кігті, які нагадують ратицю. У самиць — дві пари сосків: на череві та в паху. Матка подвійна (Uterus duplex), як у гризунів.

Науковці розрізняють 18 підвидів трубкозуба. Щоправда, більшість підвидів описано за одиничними зразками. Найвідомішими є Orycteropus afer aethiopicus (Sundevall, 1843), Orycteropus afer senegalensis (Lesson, 1840) і Orycteropus afer afer (Pallas, 1766).

РозмноженняРедагувати

 
Самка трубкозуба і маля

Самиці трубкозуба вагітні протягом 7 місяців i зазвичай народжують одне маля, щонайбільше двох.

Через 6 місяців маля залишає свою матір та розпочинає самостійне життя, риючи свою нору.

ПоведінкаРедагувати

Коли темніє, трубкозуб виходить зі свого сховища та розпочинає полювати на термітів та мурашок у радіусі 10–30 км від своєї нори.

 
Трубкозуб спить у зоопарку

Трубкозуб дуже потайлива тварина. Дуже рідко, коли його можна побачити на сонці. Трубкозуб дуже спритно риє нори: за 5 хвилин він може вирити яму глибиною 1 метр на м'якому ґрунті. Звичайна нора має вигляд ходу довжиною 2–3 м. Гніздова нора буває завдовжки 13 м з кільками виходами. Вона закінчується просторою камерою. Підстилки в камері немає.

Трубкозуб — це солітарна тварина, яка мешкає на своїй території. Площа такої території приблизно становить 2–4 км². Трубкозуби можуть селиться колоніями зі сполученими норами на територіях, де багато корму.

На пошуки корму трубкозуб відправляється через 1–2 години після заходу сонця. Свою територію трубкозуб обходить своїми стежками, навідуючись до відомих йому термітників та мурашників раз на тиждень. Пересувається трубкозуб зигзагами, опустивши морду до землі та принюхуючись. За ніч він проходить 8–12 км.

Коли трубкозуб знаходить термітник або мурашник, він прориває своїми кігтями дірку діаметром 30–40 см i ласує комахами. За ніч трубкозуб може з'їсти до 50 тис. комах. Для цього він використовує свій дуже рухливий язик, який рясно вкритий виділеннями слини. Коли трубкозуб риє термітник, він закриває свої ніздрі для того, щоби комахи та піщинки не потрапляли йому в ніс. Товста шкіра трубкозуба надає йому змогу не звертати увагу на укуси комах.

Ареал мешканняРедагувати

Трубкозуб мешкає в Африці в тих місцях, де достатньо пухкий ґрунт.

Трубкозуб мешкає на різноманітних ландшафтах. Проте його немає в дощових лісах Екваторіальної Африки, на болотах, а також там, де кам'яні ґрунти, на яких важко копати. В гірській місцевості він не зустрічається вище 2000 м. Перш за все полюбляє савани. Цікавим є той факт, що трубкозуб заселяє ті ділянки савани, котрі в сезон дощів потрапляють під воду. Це спрощує риття ґрунту та робить його менш важким. Основний фактор, який стримує ріст популяції — наявність достатньої кількості мурашок та термітів в ареалі мешкання.

Наразі трубкозуб зустрічається в наступних країнах: Ангола, Ботсвана, Буркина Фасо, Бурунді, Гамбія, Гана, Гвінея-Бісау, Демократична Республіка Конго, Джибуті, Замбія, Зімбабве, Камерун, Кенія, Малаві, Малі, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Сенегал, Сомалі, Судан, С'єра-Леоне, Танзанія, Уганда, Чад, Еритрея, Ефіопія, ПАР.

Статус популяціїРедагувати

Трубкозуб не відноситься до тварин, яких охороняють, попри те, що на трубкозуба інколи полюють заради його м'яса, яке нагадує своїм смаком свинину, міцної шкіри та зубів. Достеменно кількість тварин невідома, проте вона постійно зменшується. Трубкозуб інколи приносить певну користь, контролюючи популяцію термітів, які шкодять посівам. Але через свою пристрасть до нір трубкозуб завдає шкоди сільськогосподарським угіддям. З 1 липня 1975 трубкозуба занесено в Додаток II до CITES.

МіфиРедагувати

В африканському фольклорі трубкозуб — дуже улюблена тварина через свою сміливість в боротьбі з мурашками. Чаклуни народності Хауса використовують серце, шкіру та кігті трубкозуба для виготовлення оберегу, в якому вище означені частини трубкозуба поєднуються з корінням деяких дерев. Оберіг нібито надає його власнику можливість проходити крізь стіни, через що його полюбляють парубки аби пробратися до своєї улюбленої без дозволу її батьків.

Цікаві фактиРедагувати

Рослина Cucumis humifructus («трубкозубів огірок») розвинула симбіоз з трубкозубом. Стебло заштовхує плоди під землю на глибину 150—300 мм. Вони наповнені вологою, тому тварина шукає їх у посуху. Це рідкісний для рослин спосіб плодоношення під землею, що називається геокарпія. Оскільки плоди знаходяться дуже глибоко — насіння не може прорости. Таким чином розповсюдження Cucumis humifructus повністю залежиться від трубкозубів.[1] Можливо саме через цю рослину у трубкозубів, що харчуються переважно мурахами та термітами, в ході еволюції збереглися бічні зуби.[2]


ПриміткиРедагувати

  1. The Seedy Side of Plants (PBS Nature) (en). Процитовано 2018-05-12. 
  2. Barlow, Connie (2002). The Ghosts of Evolution: Nonsensical Fruit, Missing Partners, and other Ecological Anachronisms. New York: BasicBooks. с. 211. ISBN 978-0-465-00552-9. Процитовано 2015-09-05. 

ПосиланняРедагувати