Відкрити головне меню

Олекса́ндр Анто́нович Трояно́вський (13 січня 1882, Тула — 23 червня 1955, Москва) — радянський дипломат, революціонер, перший посол СРСР в США.

Олександр Антонович Трояновський
Chkalov 1937 LOC hec 22944.jpg
Народився 13 січня 1882(1882-01-13)
Тула
Помер 23 червня 1955(1955-06-23) (73 роки)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність дипломат
Alma mater Михайлівське артилерійське училище
Київський університет
Членство Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада Член Всеросійської ради[d]
Партія КПРС
У шлюбі з Yelena Fedorovna Rozmirovich[d]
Діти Трояновський Олег Олександрович

ЖиттєписРедагувати

Народився 13 січня 1882 року в офіцерській сім'ї в місті Тула. У 1900 році закінчив Воронізький кадетський корпус. У 1903 році Михайлівському артилерійському училищі.

У 1903—1906 рр. — на дійсній службі в царській армії.

У 1904 році — прослухав курс лекцій фізико-математичного та юридичного факультетів Київського університету Св. Володимира (Київ).

З 1904 року — член РСДРП і член Київського комітету РСДРП.

У квітні 1905 року — був спрямований в артилерійську частину, що брала участь в боях з японськими військами в Маньчжурії. Поручиком подав у відставку (1906).

У 1907 році брав участь у революційних подіях у Києві[1]. У 1908 році заарештований і засуджений до адміністративної висилки.

У 1910 році емігрував. Співпрацював з більшовиками. Учасник 9-го конгресу Другого інтернаціоналу (1912), Краківського (1912) і Поронінської (1913) нарад ЦК РСДРП з партійними працівниками. Член закордонної редакції журналу «Просвещение».

Більшовик до 1914 року[2]. З 1914 року — меншовик — оборонець[3].

У 1917 році був обраний за меншовицьким списком депутатом Установчих зборів.

У 1918—1921 рр. — на службі в Червоної Армії, викладач в Школі старших інструкторів.

Весною 1920 року під час обговорення доповіді Мартова «Диктатура пролетаріату і демократія» О. А. Трояновський звернув увагу на необхідність більш розгорнутої відповіді на питання «про взаємовідносини між буржуазною демократією і пролетарської», бо, якщо прийняти, що «при буржуазної демократії розраховувати на соціалістичну більшість в представницьких установах немає підстав», тоді слід визнати, що «єдино правильний шлях до соціалізму — це шлях Леніна. Через диктатуру меншості — до соціалізму»[4].

З 1921 року — в апараті Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції РРФСР, яким тоді керував Йосип Сталін.

З 1923 року — член РКП(б).

У 1924—1927 рр. — голова Правління Держторгу РРФСР і член колегії Народного комісаріату зовнішньої торгівлі СРСР.

(Через роки Анастас Мікоян писав, що «Трояновський по своїй хватці нітрохи не поступався американським бізнесменам»[5]).

З 14 листопада 1927 по 24 січня 1933 року — повноважний представник СРСР в Японії.

У 1933 році — заступник голови Державної планової комісії при РНК СРСР.

З 20 листопада 1933 року по 1 жовтня 1938 року — повноважний представник СРСР в США.

У 1939—1941 рр. — викладач в Вищій дипломатичній школі НКЗС СРСР.

З 1941 року — працював в Радінформбюро при Раді Міністрів СРСР.

З 1947 року — професор, викладав у Вищій дипломатичній школі.

Обирався членом ЦВК СРСР.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Трояновский А. А. Восстание в Киеве в 1907 г. — 2-е изд. — М.: Всесоюз. о-во политкаторжан и ссыльнопоселенцев, 1928. — 16 с. — (Дешевая б-ка журн. «Каторга и ссылка»; 1927, № 16)
  2. Aльберта Ненароков, Дмитро Павлов . Політичний заповіт П. Б. Аксельрода
  3. Див. свідоцтво Леніна в ПСС Леніна, т. 49, с. 377.
  4. Aльберта Ненароков, Дмитро Павлов . Політичний заповіт П. Б. Аксельрода
  5. / 3eee345a6592f1a3c3256e05002bd07e? З ІСТОРІЇ ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ: СТАТТЯ ПОСЛА В. В.ШУСТОВА, опублікованій в журналі «МІЖНАРОДНА ЖИТТЯ» № 10, 1999 РОКУ

ПосиланняРедагувати