Відкрити головне меню

Транспорт Чорногорії

стаття-список у проекті Вікімедіа

Транспорт Чорногорії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 13 812 км² (162-ге місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна ромбовида; максимальна дистанція з півночі на південь — 190 км, зі сходу на захід — 155 км[2][3]. Географічне положення Чорногорії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Балканського півострова; вихід до вод Світового океану для Косова і Сербії[4].

Транспорт Чорногорії M:
Транспортна система Чорногорії (мак.)
Транспортна система Чорногорії (мак.)
Площа 13,8 тис. км² (162-ге)
Рельєф гірський
Найвища точка гора Боботов-Кук (2522 м)
Аеропортів 5 (181-ше)
Автошляхів 7,7 тис. км (143-тє)
Залізниць 250 км (126-те)
Узбережжя 293,5 км
Головний порт Бар
Орган Міністерство транспорту і морських справ
Голова міністр Осман Нуркович

Зміст

Історія становлення і розвиткуРедагувати

АвтомобільнийРедагувати

Загальна довжина автошляхів у Чорногорії, станом на 2010 рік, дорівнює 7 762 км, з яких 7 141 км із твердим покриттям і 621 км без нього (142-ге місце у світі)[1].

ЗалізничнийРедагувати

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 250 км (126-те місце у світі), з яких 250 км стандартної 1435-мм колії (169 км електрифіковано)[1].

ПовітрянийРедагувати

У країні, станом на 2013 рік, діє 5 аеропортів (181-ше місце у світі), з них 5 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (0)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 6 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 526,980 осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1].

У країні, станом на 2012 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Чорногорія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 4O, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Чорногорії мають літерний код ІКАО, що починається з — LY[1].

ВоднийРедагувати

МорськийРедагувати

Головні морські порти країни: Бар.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 2 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (146-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, вантажно-пасажирських суден — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 4 (Багамських Островів — 2, Гондурасу — 1, Словаччини — 1)[1].

Міський громадськийРедагувати

Державне управлінняРедагувати

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і морських справ. Станом на 7 грудня 2016 року міністерство в уряді Душко Марковича очолював Осман Нуркович[6].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н Montenegro : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 August. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Montenegro : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 August. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

ПосиланняРедагувати