Транспорт Сент-Кіттсу і Невісу
Транспорт Сент-Кіттсу і Невісу представлений автомобільним 
, повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 261 км² (212-те місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна, видовжена з південного сходу на південний схід; максимальна дистанція з південного сходу на північний захід — 45 км, найбільший острів (Сент-Кристофер) у найширшому місці 9 км[2][3]. Географічне положення Сент-Кіттсу і Невісу дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря та північної частини Атлантики[4].
Транспорт Сент-Кіттсу і Невісу  | |
|---|---|
 Транспортна система Сент-Кіттсу і Невісу (англ.) | |
| Площа | 261 км² (212-те) |
| Рельєф | гористий |
| Найвища точка | гора Ліамуїга (1156 м) |
| Аеропортів | 2 (209-те) |
| Автошляхів | 383 км (202-ге) |
| Залізниць | 50 км (132-ге) |
| Узбережжя | 135 км |
| Орган | Міністерство ЖКГ, пошти, міського розвитку і транспорту |
| Голова | міністр Іан Лібурд |
Історія становлення і розвиткуРедагувати
АвтомобільнийРедагувати
Загальна довжина автошляхів у Сент-Кіттсі і Невісі, станом на 2002 рік, дорівнює 383 км, з яких 163 км із твердим покриттям і 220 км без нього (201-ше місце у світі)[1].
ЗалізничнийРедагувати
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2008 рік, становила 50 км (132-ге місце у світі), з яких 50 км вузької 762-мм колії, що використовується для розваги туристів[1].
ПовітрянийРедагувати
У країні, станом на 2013 рік, діє 2 аеропорти (209-те місце у світі), з них 2 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
- від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
- від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0)[1].
Сент-Кіттс і Невіс є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — V4, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Сент-Кіттсу і Невісу мають літерний код ІКАО, що починається з — TK[1].
ВоднийРедагувати
МорськийРедагувати
Головні морські порти країни: Бастер, Чарльзтаун.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 152 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (38-ме місце у світі), з яких: балкерів — 16, суховантажів — 81, танкерів для хімічної продукції — 4, нафторудовозів — 1, контейнеровозів — 2, газовозів — 3, пасажирських суден — 2, вантажно-пасажирських суден — 7, нафтових танкерів — 27, рефрижераторів — 4, ролкерів — 4, спеціалізованих танкерів — 1[1].
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 73 (Бельгії — 1, КитайськоїНародної Республіки — 1, Єгипту — 1, Греції — 2, Індії — 2, Японії — 2, Малайзії — 1, Норвегії — 3, Пакистану — 1, Російської Федерації — 13, Сінгапуру — 10, Туреччини — 18, Об'єднаних Арабських Еміратів — 8, Великої Британії — 1, України — 8, Сполучених Штатів Америки — 1)[1].
Міський громадськийРедагувати
Державне управлінняРедагувати
Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство житлово-комунальної інфраструктури, пошти, міського розвитку і транспорту. Станом на 6 жовтня 2015 року міністерство в уряді Тімоті Гарріса очолював Іан Лібурд[6].
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в г д е ж и Saint Kitts and Nevis : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 9 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Атлас світу, 2005
- ↑ Дубович І. А., 2008
- ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
- ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
- ↑ Saint Kitts and Nevis : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 9 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
ЛітератураРедагувати
УкраїнськоюРедагувати
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
АнглійськоюРедагувати
- (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
- (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — New York : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
- (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — New York : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
- (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — New York : Guilford, 2003.
РосійськоюРедагувати
- (рос.) Сен-Кристофер (Сент-Китс) - Невис - Ангуилла // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — С. 442.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
- (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Сент-Кіттсу і Невісу |
- Карти транспортної системи Сент-Кіттсу і Невісу на Вікісховищі.
- Карти Сент-Кіттсу і Невісу[недоступне посилання з липень 2019] — Perry–Castañeda Library Map Collection.
- (рос.) Добірка публікацій про Сент-Кіттс і Невіс з часопису «Вокруг света».