Трансатлантична премія Чехії та Словаччини
Трансатлантична премія Чехії і Словаччини (чес./слов. Česká a slovenská transatlantická cena, англ. Czech and Slovak Transatlantic Award, CSTA) — ініціатива, метою якої є нагородження особистостей, що зробили значний внесок у свободу та демократію в Центральній Європі, укріплення трансатлантичних відносин та інтеграцію центральноєвропейських країн у євіроатлантичні структури. Премія вручається чеською асоціацією Jagello 2000 і словацькою Атлантичною комісією з 2012 року. Нагорода присуджується двічі на рік — навесні у Братиславі під час конференції GLOBSEC і восени в Остраві під час Днів НАТО. Премію отримують чеські, словацькі і іноземні політичні та військові діячі. Нагорода є оригінальною роботою відомого словацького дизайнера Патріка Ілло; її прозоре скло і протилежні бічні краї символізують трансатлантичний зв'язок.
У 2022 році одна з премій була присуджена українському народові з огляду на жертовність і героїзм українців, що боронять свою країну від російського вторгнення. Це перший випадок в історії премії, коли вона була присуджена цілій нації [1].
Почесний комітет ред.
Лауреатів CSTA обирає створений з цією метою Почесний Комітет (Čestný výbor), до якого входять дипломати, політики і військові з Чехії та Словаччини. Членами Комітету є [2]:
- Мікулаш Дзурінда, колишній прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Словаччини;
- Ян Фігель, колишній спеціальний посланник з питань сприяння свободі релігії чи переконань за межами ЄС і колишній член Єврокомісії;
- Штефан Фюле, колишній єврокомісар з питань розширення та політики сусідства, колишній міністр у справах Європи;
- Растислав Качер, колишній голова GLOBSEC, посол Словаччини в Чехії;
- Ян Когоут, заступник міністра юстиції Чеської Республіки, колишній міністр закордонних справ Чехії;
- Іван Корчок, міністр закордонних справ і європейських справ Чехії;
- Генерал Павел Мачко[sk], колишній 1-й заступник начальника Генерального штабу Збройних сил Словаччини[sk];
- Збинєк Павлачик, голова та засновник асоціації Jagello 2000;
- Мартін Повейшіл[cz], заступник міністра закордонних справ з управління безпекою та багатостороннім відділом, колишній Постійний представник Чехії при Європейському Союзі;
- Іржі Шнайдер[cz], виконавчий директор Інституту Аспена у Центральній Європі, колишній перший заступник міністра закордонних справ Чехії;
- Генерал Іржі Шедіви[cz], колишній начальник Генерального штабу армії Чехії;
- Марош Шефчович, віцепрезидент Європейської комісії та комісар з міжінституційних відносин.
Список лауреатів ред.
| Рік | Місце | Лауреат |
|---|---|---|
| 2012 | Братислава | Рональд Асмус[en] (in memoriam), [3] видатний американський дипломат і політолог |
| Александр Вондра, [3] колишній міністр оборони Чехії | ||
| Острава | Йозеф Станк[sk] (in memoriam), колишній міністр оборони Словаччини | |
| Ген. (у відставці) Клаус Науманн[en], колишній голова Військового комітету НАТО | ||
| 2013 | Братислава | Ян Кшиштоф Белецький, [4] колишній прем'єр-міністр та міністр європейської інтеграції Польщі |
| Олдржих Черні[cz] (in memoriam), [4] колишній генеральний директор Служби зовнішньої розвідки Чехії | ||
| Острава | Генерал (у відставці) Девід Петреус, [5] колишній командувач ISAF і директор Центрального розвідувального управління | |
| Едуард Кукан, [5] колишній міністр закордонних справ Словаччини | ||
| 2014 | Братислава | Карел Кованда[cz], [6] колишній постійний представник Чехії в Північноатлантичній раді та Західноєвропейському союзі |
| Андерс Фог Расмуссен, [6] колишній генеральний секретар НАТО і колишній прем'єр-міністр Данії | ||
| Острава | Мартін Бутора[sk], [7] почесний президент Інституту громадських справ[en], колишній посол Словаччини в США | |
| Броніслав Коморовський, [7] Президент Польщі | ||
| 2015 | Братислава | Карл Більдт, колишній прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Швеції |
| Професор Отто Пік[cz], засновник і колишній директор Інституту міжнародних відносин у Празі | ||
| Острава | Томаш Семоняк, колишній віце-прем'єр-міністр і колишній міністр національної оборони Польщі | |
| Францішек Шебей[sk], словацький політик і академік | ||
| 2016 | Братислава | Мадлен Олбрайт, колишня державний секретар США |
| Міхаель Жантовські, чеський дипломат, політик і письменник | ||
| Острава | Деніел Фрід, американський дипломат | |
| 2017 | Братислава | Майкл Чертофф, колишній міністр внутрішньої безпеки США |
| Любош Добровський[cz], чеський журналіст, колишній міністр оборони Чехословаччини | ||
| Острава | Генерал (у відставці) Філіп Брідлав, колишній Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі (SACEUR) | |
| Павол Демеш[sk], колишній міністр міжнародних відносин Словаччини | ||
| 2018 | Братислава | Генерал Петр Павел, колишній голова Військового комітету НАТО |
| Деймон Вілсон, виконавчий віце-президент Атлантичної ради | ||
| Острава | Генерал (у відставці) Бен Годжес, колишній командувач Збройних сил США в Європі | |
| Іван Корчок, міністр закордонних та європейських справ Словаччини | ||
| 2019 | Братислава | Їржі Шедіви[cz], колишній міністр оборони Чехії та колишній посол Чехії в НАТО |
| Тімоті Ґартон Еш, британський історик, письменник і професор Оксфордського університету | ||
| Острава | Андрей Кіска, колишній президент Словаччини | |
| 2020 | Братислава | Карел Шварценберг, колишній міністр закордонних справ Чехії |
| Острава | Мирослав Лайчак, колишній міністр закордонних та європейських справ Словаччини | |
| Крістіан Шмідт, міністр транспорту та цифрової інфраструктури Німеччини | ||
| 2021 | Братислава | Вацлав Гавел (in memoriam), останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії |
| Генерал (у відставці) Джон Аллен[en], командувач Міжнародними силами сприяння безпеці НАТО та Збройними силами США | ||
| Острава | Генерал Річард Скобі[en], командувач Резерву Повітряних сил США | |
| 2022 | Братислава | Народ України |
| генерал Карел Ржека[cz], начальник Генерального штабу збройних сил Чехії | ||
| Острава | Ярослав Надь[sk], міністр оборони Словаччини | |
| Генерал Інго Герхарц[de], інспектор ВПС Німеччини |
Примітки ред.
- ↑ а б Korčok považuje Ukrajinu už za súčasť Západu, ocenenie získal po prvýkrát celý národ krajiny [Корчок вважає Україну вже частиною Заходу. Вперше премію отримав увесь народ країни] (словац.). 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 22 серпня 2022. Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ а б GLOBSEC Gala Dinner official page (англ.). GLOBSEC. 8 квітня 2013. Архів оригіналу за 25 травня 2013.
- ↑ а б в Vondra a americký diplomat Asmus dostali cenu za přínos bezpečnosti a stabilitě [Вондра та американський дипломат Асмус отримали нагороду за внесок у безпеку та стабільність] (чес.). iDnes[en]. 13 квітня 2012. Архів оригіналу за 05 вересня 2019. Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ а б в Havlův poradce Černý a expremiér Bielecki dostali transatlantickou cenu [Трансатлантичну премію отримали радник Гавела Черний і екс-прем'єр Білецький] (чес.). iDnes. 19 квітня 2013. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ а б в Král David v Ostravě. Exšéf CIA, jenž skončil kvůli milence, dostal cenu [«Цар Давид» в Остраві. Екс-глава ЦРУ, який звільнився через коханку, отримав нагороду] (чес.). iDnes. 20 вересня 2013. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ а б в Rasmussen and Kovanda to Receive Czech and Slovak Transatlantic Awards (англ.). GLOBSEC. 12 травня 2014. Архів оригіналу за 28 травня 2014.
- ↑ а б в Poradca prezidenta Kisku získal Českú a slovenskú transatlantickú cenu [Радник президента Кіски отримав Трансатлантичну премію] (словац.). 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 06 жовтня 2014. Процитовано 21 квітня 2024.