Вікіпедія

Президент Словаччини

Президе́нт Слова́ччини (словац. Prezident Slovenskej republiky) — голова Словацької республіки, який за чинним законодавством виконує переважно церемоніальні функції[2][3].

Президент Словаччини
словац. Prezident Slovenskej republiky
Посаду обіймає
Петер Пеллеґріні
від 15 червня 2024
Типпрезидент республікиd[1] і голова держави Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленЄвропейська рада
РезиденціяПалац Грассалковичів
МісцеБратислава
ПризначаєВибирається на прямих всенародних виборах
Каденціяп'ять років
можливий другий термін, підряд
Твірний інструментКонституція Словаччини
ПопередникЗузана Чапутова
Створення1 січня 1993 Редагувати інформацію у Вікіданих
Перший на посадіМіхал Ковач (2 березня 1993 — 2 березня 1998)
Платня110 000 євро щорічно (приблизно)
Вебсайтprezident.sk

30 березня 2019 року у президентських виборах у Словаччині, уперше в історії країни, перемогу здобула жінка — Зузана Чапутова. Її інавгурація відбулась 15 червня 2019[4][5].

Історія

ред.

Уперше ця посада з'явилася в Першій Словацькій республіці (1939-1945). По завершенні Другої Світової війни Словацькі землі повернулися до складу Чехословаччини й посаду було скасовано. Лише після повторного проголошення незалежності 1993 року посаду знову було відновлено. За законодавством, вибори першого президента 1993 року вибиралися парламентом на 5 років, але оскільки на наступних виборах 1998 року парламент не зміг дійти згоди, було вирішено змінити законодавство, і усі наступні вибори 1999, 2004 та 2009 року відбувалися прямим загальнодержавним голосуванням у двох турах, де для перемоги кандидату необхідно було набрати понад 50 % голосів виборців.

Символи

ред.

Офіційним державним символом президента Словаччини є Штандарт. Його теперішній зовнішній вигляд було затверджено 1993 року[6]: квадрат червоного кольору, в нижній частині котрого височать три сині пагорби з білим подвійним хрестом, у пропорціях національного герба Словаччини. Обрамлення біло-синьо-червоною рамкою, що починається з білого кольору, від верхнього кута біля щогли. Зображення виконане срібним кольором, срібна лінія оточує червоний квадрат і весь штандарт[7].

Свій Штандарт також мав президент Першої словацької республіки (1939—1945).

  •  
    Штандарт президента Словаччини
  •  
    Штандарт президента Першої словацької республіки (1939—1945)

Державні резиденції

ред.

З 1996 року офіційною церемоніальною резиденцією президентів Словаччини є Палац Грассалковичів у Братиславі[8]. Президент у ньому не мешкає, тут лише проводяться офіційні державні заходи та прийоми зарубіжних делегацій[9].

Щороку, 14 червня, у президентському палаці проводиться День відкритих дверей — усі охочі можуть відвідати основні зали будівлі, каплицю Святої Барбари, а також зустрітися з президентом[10].

Охорону палацу здійснює почесна варта президента Словацької Республіки, котра є підрозділом Збройних сил Словаччини. До її складу входять і чоловіки, і жінки. У разі виникнення надзвичайних ситуацій та під час війни почесна варта забезпечує захист президента та гостей резиденції[11].

Палац у стилі рококо, як літня резиденція, був збудований 1760 року, для угорського графа та політика Антона Грассалковича, за проєктом архітектора Андрея Маєргофера (словац. Andrej Mayerhofer)[12]. 1775 палац з візитом відвідала імператриця Марія-Терезія. Частим гостем резиденції був відомий австрійський композитор Йозеф Гайдн, тут відбувалися прем'єри окремих його творів[8].

Парк, розташований поблизу палацу, виконаний у стилі бароко, зараз є громадським парком міста, відкритим для загального відвідування.

  •  
    Головний фасад палацу Грассалковичів
  •  
    Почесна варта президентського палацу
  •  
    Нікос Котзіас та Андрей Кіска на зустрічі в палаці Грассалковичів
  •  
    Палацовий парк

Другою державною резиденцією президента Словаччини є мисливська садиба Гогенлое в Татранській Яворині, на території Татранського національного парку[13]. Дерев'яний замок збудовано в 1883—1885 роках пруським князем Кристіаном Гогенлое[sk][14], за проєктом словацького архітектора Гедеона Маюнке[sk]. 1935 року спадкоємцями князя садибу було передано державі. Після Другої світової війни замок використовувався для потреб вищого партійного керівництва країни[14].

З 2004 року садиба Гогенлое виконує представницькі функції і використовується для проведення офіційних заходів Канцелярією президента Словаччини. 2009 року їй було надано статус національної пам'ятки культури[14]. У грудні 2015 рішенням президента Андрея Кіски садибу відкрито для загального відвідування[15]. Вхід до замку безкоштовний[14].

Президенти Словаччини

ред.
Докладніше: Список президентів Словаччини

Примітки

ред.
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Slovakia // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 16 червня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.(англ.)
  3. ↑ Slovakia // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 16 червня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.(англ.)
  4. ↑ Inaugurácia prezidentky Zuzany Čaputovej. prezident.sk (словац.) . Kancelária prezidenta SR. 15.06.2019. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  5. ↑ Зузана Чапутова офіційно стала президенткою Словаччини. radiosvoboda.org. 15.06.2019. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 8 грудня 2019.
  6. ↑ State Symbols. slovak-republic.org (англ.) . Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  7. ↑ Status prezidenta. Symboly. prezident.sk (словац.) . Kancelária prezidenta SR. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  8. ↑ а б Seat of the President of the Slovak Republic. prezident.sk (англ.) . Kancelária prezidenta SR. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  9. ↑ Maria Kecsoova. Grassalkovich Palace. welcometobratislava.eu (англ.) . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  10. ↑ Maria Kecsoova. Open door at the Presidential Palace. welcometobratislava.eu (англ.) . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  11. ↑ Čestná stráž prezidenta Slovenskej republiky. prezident.sk (словац.) . Kancelária prezidenta SR. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  12. ↑ Grassalkovich Palace. visitbratislava.com (англ.) . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  13. ↑ Poľovnícky kaštieľ v Tatranskej Javorine. vypadni.sk (словац.) . Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
  14. ↑ а б в г Zámoček Hohenlohe v Tatranskej Javorine. prezident.sk (словац.) . Kancelária prezidenta SR. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
  15. ↑ Lovecký zámoček Hohenlohe v Tatranskej Javorine. tatry.sk (словац.) . Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.

Література

ред.
  • Дахно І. І. Словаччина // Країни світу: енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : «МАПА», 2011. — 608 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Президент Словаччини
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Президент_Словаччини&oldid=43474956