Вілаєт Трабзон[1] розміщувався на північному сході Османської імперії, на південному узбережжі Чорного моря. Площа провінції — 32 400 км².

Мапа провінції Трабзон. Османська імперія
Провінція Трабзон (зел.) на контурній мапі Османської імперії

ІсторіяРедагувати

У 1867 році в рамках реформ часів Танзімату еялет Трабзон було перетворено на Трабзонський вілаєт.

Геноцид понтійських греків за Першої світової війниРедагувати

У 1914 році вілаєт відігравав важливу роль в забезпеченні та пересуванню військ під час Першої світової війни. землія Трабзонського вілаєту проходив Кавказький фронт. У 1915—1916 роках в вілаєті османський уряд організував знищення понтійських греків. Тоді загинуло більше 140 тис. осіб. У 1916 році російські війська зайняли Трабзон й більшу частину вілаєту. У 1917 році вслід за захоплення влади більшовиками в Росії почався відхід Російських військ. Понтійські греки організували партизанський спротив туркам, що знову зайняли Трабзон. 1918 році відбулася капітуляція Османської імперії перед Антантою.

Понтійська республіка (1919-1921)Редагувати

У 1919 році оголошено Республіку Понту, яку ніхто не визнав. Її столицею стало місто Трабзон. Планувалося утворити Понтійсько-Вірменську федерацію з огляду на кількість вірмен та понтійських греків мешкало в колишньому Трабзонському вілаєті. Втім у 1920 році військо Турецької республіки (утворена з вілаєтів Анкара, Конья, Кастиамону) перейшло у наступ проти Греції на заході та Франції на півдні. Після перемог у 1921 році почався наступ на Трабзон, який невдовзі було захоплено. Слідом за цим за наказом мустафи Кемаля влаштовано різанину понтійських греків (в межах вілаєту загинуло до 100 тисяч осіб).

СтруктураРедагувати

На початку XX століття вілаєт подразделялся на 6 санджаків: Самсун, Трабзон, Лазистан, Гюмюшхане, Орду та Гіресун.

НаселенняРедагувати

Згідно перепису населення 1908, населення провінції складало 1 587 164 осіб, з яких крім мусульманського населення (турки, лази, курди, черкеси 800 789 осіб складали: греки близько 700 000, вірмени близько 80 000 і ассирійці до 20 000 (за іншими даними число вірмен було вище).

ЕкономікаРедагувати

Розвитку набули землеробство та рибна промисловість, а також тваринництво. Тут насамперед вирощували пшеницю (насамперед в Самсунському санджаку), ячмінь, овес, бобові, овочі, фрукти, горіхи. Вілаєт був значним виробником волоського горіху і фундуку. Виловлювали в значних кількостях фоцен, з яких робили масло, а також рибу, яку виловлювали 300 т на рік (на кінець 1860-х років). З 1870-х років знижується вирощування льону, коноплі та рису.

На кінець ХІХ століття нараховувалося 40 тис. биків і корів, 800 тис. овець і кіз, 50 тис. коней та віслюків. Наявність значного порту Трабзон (1885 року переобладнано) сприяло зовнішній торгівлі. У 1863 році проведено залізницю до Ерзурума, а звідти до Персії.

Було виявлено поклади свинцю, міді, заліза, марганцю, вугля, проте їх слабко розробляли через не бажання допускати до їх розробки іноземні компанії.

ПриміткиРедагувати