Ткаченко Дмитро Олександрович
Дмитро Олександрович Ткаченко (нар. 25 травня 1999, Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна — пом. 29 серпня 2022, поблизу села Мирне, Миколаївський район, Миколаївська область, Україна) — український військовик, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер орденів «За мужність» II і III ступеня (посмертно).
| Ткаченко Дмитро Олександрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Старший лейтенант | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
25 вересня 1999 Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна | ||||
| Смерть |
29 серпня 2022 (22 роки) поблизу села Мирне, Миколаївський район, Миколаївська область, Україна | ||||
| Поховання | Кременчук, Алея Героїв Свіштовського кладовища | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Alma Mater | Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 2020 — 2022 | ||||
| Приналежність |
Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | |||||
| Командування | |||||
| 9-а рота 3-го батальйону 28-ї ОМБр | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Життєпис ред.
Народився 25 травня 1999 року в місті Красногорівка Мар'їнського району на Донеччині[1]. В дитинстві захоплювався футболом, займався грою на скрипці та гітарі[2].
З початком російсько-української війни в 2014 році сім'я евакуювалася на Полтавщину у місто Кременчук[1]. У Красногорівці закінчив 9 класів, останні два роки вчився в кременчуцькій школі № 16[3][4].
Вступив до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив у 2020 році в званні лейтенанта[5][6]. Згодом долучився до 28-ї механізованої бригади Лицарів Зимового Походу, яка боронила його рідне місто[5]. 9 місяців перебував в зоні ООС, брав участь в боях за Мар'їнку, Красногорівку і Курахове[4], після чого перебував в місці дислокації бригади в Одесі[2].
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь в боях на посаді командира 9-ї роти 3-го батальйону 28-ї механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу поблизу Олександрівки Херсонської області та на інших оперативних напрямках[5]. Командував взводом, в боях зумів вивести власних бійців з оточення. 28 серпня 2022 року як командир роти був направлений в наступ на Херсон[2].
Загинув поблизу населеного пункту Мирне на кордоні Миколаївської і Херсонської областей від артилерійського обстрілу. Похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища в місті Кременчук[6][4].
Нагороди ред.
- Відзнака командувача оперативного командування «Південь»;
- Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил Украіни «За досягнення у військовій службі»;
- Нагрудний знак «Козацький хрест» III ступеня;
- Ордени «За мужність» II і III ступеня (посмертно).
Примітки ред.
- ↑ а б Душенко, Альона (2 вересня 2022). На війні загинув випускник гімназії № 16 Дмитро Ткаченко. Кременчуцький ТелеграфЪ. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ а б в Рибалка, Валерія (25 серпня 2023). Рідні загиблого воїна Дмитра Ткаченка із Полтавщини просять присвоїти йому звання Герой України. Суспільне. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Добряк, Анастасія (2 вересня 2022). Молодий герой. Полтавщина прощатиметься з загиблим на війні Дмитром Ткаченком. Зміст. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ а б в Душенко, Альона (3 вересня 2022). Кременчук прощався з 23-річним офіцером Дмитром Ткаченком, який мріяв стати військовим. Кременчуцький ТелеграфЪ. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ а б в Ягольник, Альона (26 серпня 2023). Рідні загиблого молодого воїна з Полтавщини просять присвоїти йому звання Героя України: триває збір підписів. Зміст. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ а б Диняк, Анастасія (7 жовтня 2020). На Херсонщині загинув випускник Академії сухопутних військ. Львівський портал. Процитовано 3 березня 2024.