Тищук Федір Костянтинович
Федір Костянтинович Тищук (нар. с. Зносичі, Рівненська область) — український військовий льотчик-ас 1-го класу винищувача Су-27, полковник 831 БрТА Повітряних сил Збройних сил України[1].
Федір Тищук Федір Костянтинович Тищук | ||
---|---|---|
Полковник | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
Зносичі | |
Громадянство | Україна | |
Національність | українець | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Рід військ | Повітряні сили | |
Формування | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Життєпис ред.
Федір Тищук народився в селі Зносичах, нині Немовицької громади Сарненського району Рівненської области України[2].
Станом на 2004 рік заступник командира 831-ї бригади тактичної авіації. Служив начальником Повітряного командування «Південь». Член пілотажної групи Повітряних сил України «Українські Соколи»[1][3][4][5].
Брав участь в авіа шоу «Тімішоара 2000» в Румунії, де показав вищу професійну майстерність, його назвали «королем повітряного балу»[1]. У 2004 році здобув перемогу на авіаційному показі в Словаччині. Того ж року визнаний найкращим льотчиком на 11-му Міжнародному авіаційному фестивалі «SIAD»[5]. За найкращу повітряну демонстрацію підполковника Федора Тищука нагородив гейтман (губернатор) Південної Моравії Станіслав Юраненко головним призом — бойовою шаблею, а начальник Генштабу Армії Чеської Республіки генерал-поручик Павло Штефка вручив йому пам'ятну медаль[3]. Також мав перемоги в Румунії, Австрії та Туреччині[6].
Освоїв 5 типів бойових літаків. У 2000—2004 роках визнаним кращим льотчиком-пілотом Європи. Деякі фігури вищого пілотажу в світі є створені тільки полковником Федором Тищуком[1]. Учитель генерала Василя Нікіфорова[7].
Нагороди ред.
- відзнаки Міністерства оборони України — «Знак пошани», «Доблесть і честь», «За самовіддану працю у Збройних Силах України»[1];
- значки «Вишкіл. Відданість. Відвага», «Ветеран військової служби»[1].
Військові звання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Село Зносичі. Немовицька громада. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 26 вересня 2023.
- ↑ Ольга Лотоцька (27 січня 2011). Скарбниця надбань зносицьких майстрів. Сарненські новини. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 26 вересня 2023.
- ↑ а б в Іван Бойко (11 вересня 2004). Сокіл високо літає. Україна молода. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 26 вересня 2023.
- ↑ На Миргородському аеродромі на Полтавщині показали вищий пілотаж на Су-27. depo Полтава. 6 вересня 2016. Процитовано 26 вересня 2023.
- ↑ а б 831 бригада. Aviatsia Halychyny. Процитовано 26 вересня 2023.
- ↑ Віктор Гедз. Зіркове соло полковника Коваля[недоступне посилання] // Військо України. — 2011. — № 8. — С. 32—35.
- ↑ Анастасія Олехнович (19 лютого 2020). «Кожна фігура вищого пілотажу – елемент реального бою, а не просто красивий маневр у повітрі». АрміяInform. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 26 вересня 2023.
Джерела ред.
- Михайло Жирохов (5 листопада 2021). Без Gripen та F-16. Як продовжують життя нашим Су-27. dsnews. Архів оригіналу за 26 вересня 2023.
Посилання ред.
- Тищук Федір Константинович на Су 27. Вищий пілотаж на YouTube // EARL9430. — 2021. — 21 січня.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |