Відкрити головне меню

Нікіфоров Василь Семенович

Васи́ль Семе́нович Нікі́форов (4 серпня 1954, Павлівка — 7 березня 2015, Вінниця) — український військовик. Генерал-лейтенант[1]. Був заступником командувача Повітряних Сил з авіації — начальником авіації Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, військовий льотчик-снайпер. Загальний наліт складає понад 3300 годин.

Василь Семенович Нікіфоров
UA-OF7-MAJ-GEN-GSB-H(2015).png Генерал-лейтенант
Ukrainian air force (UAF) Lt. Gen. Vasyl Nikiforov, second from right, the deputy commander of the UAF, welcomes U.S. Air Force pilots to Mirgorod Air Base, Ukraine, July 17, 2011, in preparation for Safe Skies 110717-F-VN486-005.jpg
Василь Нікіфоров під час міжнародних маневрів «Безпечне небо» (2011)
Загальна інформація
Народження 4 серпня 1954(1954-08-04)
Павлівка Вінницька область
Смерть 7 березня 2015(2015-03-07) (60 років)
Вінниця
°злоякісна пухлина
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the Ukrainian Air Force.svg Повітряні сили
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького I ступеня
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

ЖиттєписРедагувати

Народився 4 серпня 1954 року в селі Павлівка Калинівського району на Вінниччині. У 1975 році закінчив Чернігівське Вище військове авіаційне училище льотчиків. Закінчив Військово-повітряну академію імені Юрія Гагаріна (1989) та Національну академію оборони України (2008).

У 1975—1986 рр. — проходив військову службу на посадах льотчика, старшого льотчика, командира авіаційної ланки, заступника командира авіаційної ескадрильї, командира авіаційної ескадрильї, начальника штабу — заступника командира авіаційного полку, заступника командира по льотній підготовці авіаційного полку.

З 1989 року обіймав посади командира винищувального авіаційного полку, заступника командира Південного району Протиповітряної оборони по авіації — начальника відділу авіації, начальника відділу бойової підготовки — заступника начальника бойової підготовки і ВНЗ авіаційного корпусу, старшого інспектора-льотчика авіаційного корпусу, заступника командира Повітряного командування Повітряних сил Збройних сил України з авіації — начальника апарату управління авіації Повітряного командування «Південь» Повітряних сил Збройних сил України, начальника управління підготовки та застосування авіації — заступника начальника авіації апарату начальника авіації командування Повітряних сил Збройних сил України, заступника командувача Повітряних Сил ЗС України з бойової підготовки та вищих навчальних закладів — начальника управління бойової підготовки командування Повітряних сил Збройних сил України.

У 2007—2015 рр. — заступник командувача Повітряних Сил з авіації — начальника авіації Повітряних Сил ЗС України. Був членом міжвідомчої робочої групи з питань поліпшення підготовки льотного складу, забезпечення належного рівня технічного стану та безпеки польотів повітряних суден державної авіації.[2]

З 2014 року воював на Сході України, став хворіти та після обстеження у військовому госпіталі, де йому поставили невтішний діагноз рак, лікувався в Ізраїлі. 7 березня 2015 року — помер у Вінницькому військово-медичному клінічному центрі.[3][4][5]

Похований 9 березня 2015 року на Таїровському кладовищі в Одесі.

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

30 грудня 2015 року Президент України Петро Порошенко, враховуючи особливі заслуги перед Батьківщиною генерал-лейтенанта Василя Семеновича Нікіфорова та зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань особовим складом, своїм указом постановив присвоїти ім'я генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова 299 бригаді тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України.[12][13]

10 лютого 2016 року Президент України Петро Порошенко з метою увічнення пам'яті генерал-лейтенанта Нікіфорова Василя Семеновича, враховуючи його мужність та героїзм, незламність духу в боротьбі за незалежну Українську державу та зважаючи на високий професіоналізм, зразкове виконання поставлених завдань особовим складом 831 гвардійської бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, своїм указом постановив присвоїти літаку Су-27 (бортовий номер 50) 831 гвардійської бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України ім'я Василя Нікіфорова.[14]

6 грудня 2016 року відкрито пам'ятну дошку Василю Семеновичу Нікіфорову у СЗОШ № 3 м. Калинівки.[15]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 20 серпня 2008 року № 741/2008 «Про присвоєння військових звань»
  2. РОЗПОРЯДЖЕННЯ КМУ від 22 жовтня 2008 р. N 1342-р Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань поліпшення підготовки льотного складу, забезпечення належного рівня технічного стану та безпеки польотів повітряних суден державної авіації
  3. Помер генерал Нікіфоров, який учив наших льотчиків у найстрашніші дні АТО. Архів оригіналу за 20 грудень 2016. Процитовано 14 березень 2015. 
  4. Скончался один из лучших украинских летчиков — генерал-лейтенант Василий Никифоров
  5. Помер генерал-лейтенант Василь Нікіфоров
  6. Указ Президента України від 9 квітня 2015 року № 213/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України від 6 грудня 2013 року № 669/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Указ Президента України від 28 серпня 2009 року № 687/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня авіації»
  9. Указ Президента України від 23 листопада 1998 року № 1291/98 «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Збройних Сил України»
  10. а б в Нагороди Василя Нікіфорова // Агєєв Андрій, 09.03.2015, Агентство «УНІАН»
  11. а б в Світлина [1] у статті Василь Нікіфоров: «Підготовка одного льотчика до рівня 1-го класу обходиться державі у мільйони, а ми так легко із ними розстаємося» // Юрій Ігнат, регіональний медіа-центр Міноборони для ВИННИЦА.info, 26.08.2010 Архівовано 02.04.2015, у Wayback Machine.
  12. Указ Президента України від 30 грудня 2015 року № 730/2015 «Про присвоєння імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова 299 бригаді тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України»
  13. Президент присвоїв ім'я генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова 299 бригаді тактичної авіації Повітряних Сил ЗСУ // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 31 грудня 2015
  14. Указ Президента України від 10 лютого 2016 року № 43/2016 «Про присвоєння імені Василя Нікіфорова літаку Су-27 (бортовий номер 50) 831 гвардійської бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України»
  15. Три тисячі годин у небі: на Вінниччині встановили пам'ятну дошку «унікальному льотчику»

ПосиланняРедагувати