Тимченко Іван Артемович
Іва́н Арте́мович Ти́мченко (нар. 3 березня 1939, село Калинівка Покровського району Дніпропетровської області — 12 серпня 2020)[1] — український правознавець, дійсний член Національної академії правових наук України, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України. З 19 жовтня 1996 року по 18 жовтня 1999 року обіймав посаду Голови Конституційного Суду України.
| Іван Артемович Тимченко | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2-й Голова Конституційного суду України | ||||||||||
| 19 жовтня 1996 — 18 жовтня 1999 | ||||||||||
| Президент | Леонід Кучма | |||||||||
| Попередник | Леонід Юзьков | |||||||||
| Наступник | Віктор Скомороха | |||||||||
| Народився | 3 березня 1939 с. Калинівка (Покровський район) Дніпропетровської області  СРСР | |||||||||
| Помер | 12 серпня 2020 (81 рік) Київ, Україна | |||||||||
| Похований | Байкове кладовище | |||||||||
| Відомий як | правник | |||||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||||
| Освіта | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | |||||||||
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Життєпис
ред.Закінчив училище механізації сільського господарства, сільськогосподарський технікум. Працював трактористом, механіком колгоспу.
1967 року закінчив юридичний факультет КНУ ім. Шевченка. З 1966 року працював старшим редактором редакції журналу «Радянське право».
З 1971 року — аспірант, науковий співробітник, вчений секретар Інституту держави і права АН УРСР.
У 1990—1991 роках працював помічником Голови ВРУ. З 1991 року очолював Юридичну службу (Управління) Адміністрації Президента України[2][3].
У вересні 1996 року Указом Президента України призначений суддею Конституційного Суду України[4].
На спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України був обраний Головою Конституційного Суду України з 19.10.1996 р. по 18.10.1999 рік.
1999—2004 — суддя Конституційного Суду України[5].
У 2004—2008 рр. — завідувач наукової лабораторії, головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України.
З 2009 р. — головний науковий співробітник відділу науково-правових експертиз (нині — відділу зв'язків з державними органами і міжнародними організаціями Управління планування і координації правових досліджень) апарату президії Національної академії правових наук України (м. Київ).
Помер 12 серпня 2020 року в клініці «Феофанія».
Наукові звання
ред.Громадська діяльність
ред.- член Конституційної Асамблеї України.
- був членом Конституційної комісії України (1996),
- брав участь у розробленні проектів Конституції, Закону України «Про Конституційний Суд України» та багатьох інших законодавчих актів.
- член редакційної колегії журналу «Право України»;
- позаштатний консультант Комітету з питань правової політики Верховної Ради України;
- член Конституційної Асамблеї України, член комісії з питань правосуддя Асамблеї.
Науковий доробок
ред.Опублікував понад 80 наукових праць, серед яких:
- «Законотворча діяльність союзних республік у сфері державного управління» (1978),
- «Економічне районування і адміністративно-територіальний поділ союзної республіки» (1983),
- «Конституційні права і обов'язки радянських громадян» (у співавт., 1985),
- «Органи державної влади України» (у співавт., 2002),
- «Правова система України: історія, стан та перспективи: У 5 т. Т. 2» (у співавт., 2008).
Нагороди
ред.- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (22 жовтня 2021, посмертно) — за вагомий особистий внесок у захист конституційних прав і свобод громадян, високий професіоналізм та з нагоди 25-річчя від заснування Конституційного Суду України[6]
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2 березня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток державного будівництва, становлення законодавства та конституційного судочинства суверенної України, багаторічну плідну діяльність та з нагоди 65-річчя від дня народження[7]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (17 жовтня 1997) — за особисті заслуги перед українською державою у галузі державного будівництва, розвитку законодавства[8]
- Орден «За заслуги» III ст. (25 лютого 2009) — за значний особистий внесок у становлення і розбудову конституційного судочинства, багаторічну сумлінну працю у захисті конституційних прав і свобод громадян та з нагоди 70-річчя від дня народження[9]
- Заслужений юрист України (8 липня 1994)[10]
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[11]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002)[12]
- Почесна грамота Верховної Ради України (2003)
- Орден Федеративної Республіки Німеччина «Великий Хрест за заслуги» (2006)
Примітки
ред.- ↑ Пішов з життя суддя КСУ у відставці Іван Тимченко - Юридична Газета. yur-gazeta.com. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
- ↑ Розпорядження Президента України від 13 грудня 1991 року № 4/91-рп «Про Керівника юридичної служби Президента України»
- ↑ Розпорядження Президента України від 18 жовтня 1996 року № 457/96-рп «Про звільнення І. Тимченка з посади Керівника Юридичного управління»
- ↑ Указ Президента України від 27 вересня 1996 року № 897/96 «Про призначення І. Тимченка суддею Конституційного Суду України»
- ↑ Указ Президента України від 22 березня 2004 року № 352/2004 «Про звільнення І. Тимченка з посади судді Конституційного Суду України»
- ↑ Указ Президента України від 22 жовтня 2021 року № 545/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 2 березня 2004 року № 261/2004 «Про нагородження І. Тимченка орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України від 17 жовтня 1997 року № 1152/97 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
- ↑ Указ Президента України від 25 лютого 2009 року № 103/2009 «Про нагородження І. Тимченка орденом "За заслуги"»
- ↑ Указ Президента України від 8 липня 1994 року № 386/94 «Про присвоєння І. Тимченку почесного звання "Заслужений юрист України"»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 2002 року № 62 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
Джерела
ред.- Сайт Конституційного Суду України [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Сайт Національної академії правових наук [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.- Тимченко І. А. [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.