Відкрити головне меню

30°34′00″ пн. ш. 32°17′00″ сх. д. / 30.56667° пн. ш. 32.28333° сх. д. / 30.56667; 32.28333

Озеро Тимсах
Тимсах
Мапа Дельти Нілу Тимсах зображено в центрі праворуч.
30°34′00″ пн. ш. 32°17′00″ сх. д. / 30.56667° пн. ш. 32.28333° сх. д. / 30.56667; 32.28333
Розташування
Країна Flag of Egypt.svg Єгипет
Розташування Ісмаїлія, Єгипет
Розміри
Площа поверхні 14 км² км²
Об'єм 80000000 км³
Озеро Тимсах. Карта розташування: Єгипет
Озеро Тимсах
Озеро Тимсах
Озеро Тимсах (Єгипет)

Тимсах у Вікісховищі?

Озеро Тимсах, або Озеро Крокодилів, озеро в Єгипті в дельті Нілу. Розташовано вздовж лінії розлому, що прямує від Середземного моря до Суецької затоки через Велике Гірке озеро[1]. У 1800, повінь заповнило Ваді Тумілат, в результаті чого озеро Тимсах переповнилось і берег просунувся на 9 міль на південь в бік Великого Гіркого озера[2]. У 1862, озеро було заповнено водою з Червоного моря[3]. Площа поверхні озера Тимсах охоплює 14 квадратних миль[4]. Більша частина озера заболочена і глибини рідко сягають 1 м[5].

Зміст

КаналиРедагувати

Озеро Тимсах було у складі каналу, побудованого приблизно 4000 років тому під час Середнього царства Єгипту, і було розширене близько 600 р. до Р.Х. під час правління Нехо II[6].

Будівництво Суецького каналу розпочалось в безпосередній близькості від озера Тимсах в 1861, на ділянці на північ від озера[7]. Початкова підготовка включала будівництво навісів для розміщення 10,000 працівників, парові тартаки, імпорт великої кількості тачок і дерев'яних дощок[7]. 3000 робочих вирили канал від Нілу до озера Тимсах в 1861 — 1862, який надав прісну воду цьому району[7][8]. Крім того, було запропоновано побудувати на півдорозі каналу порт[9].

Ісмаїлія - ділянка Суецького каналу, яка пов'язує озера Манзала й Тимсах, була завершена в листопаді 1862[8]. Будівництво ділянки було завершено з застосуванням примусової робочої сили, яка розширила кількість робочих до 18,000 осіб[7][8]. Канал мав 15 м завширшки і 1.2 —1.8 м завглибшки і пов'язав Тимсах й Середземне море[7]. Робота почалася на південь від озера Тимсах у 1862-1863, а також розширення і поглиблення на північній ділянці[7]. Роботи на північній ділянці тривали до 1867, і на південній ділянці до 1876[7].

ПосиланняРедагувати

  1. Gmirkin, Russell E. (2006). Berossus and Genesis, Manetho and Exodus. Continuum International Publishing Group. с. 231. ISBN 0567025926. 
  2. Hoffmeie, p.43
  3. Stanley, p.32
  4. Ismailia. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2009-04-09. 
  5. Stephan Gollasch, Andrew N. Cohen (2006). Bridging Divides: Maritime Canals as Invasion Corridors. Springer. с. 229. Процитовано 2009-04-10. 
  6. Martin Shaw Briggs (1918). Through Egypt in War-time. T.F. Unwin. с. 192. Процитовано 2009-04-10. 
  7. а б в г д е ж Royal Statistical Society (Great Britain), Statistical Society (Great Britain). (1887). Journal of the Royal Statistical Society. Royal Statistical Society. с. 503–509. Процитовано 2009-04-10. 
  8. а б в W.O. Henderson (2006). The Industrial Revolution on the Continent: Germany, France, Russia 1800-1914. W.O. Henderson. с. 151. Процитовано 2009-04-10. 
  9. Water Resources and Environmental History. ASCE Publications. 2004. с. 124. ISBN 078440738X. 

ЛітератураРедагувати

  • Hoffmeie, James Karl (2005). Ancient Israel in Sinai. Oxford University Press US. ISBN 0195155467. 
  • Stanley, Henry Morton. My Early Travels and Adventures in America and Asia. 
  • Nourse, Joseph Everett. The Maritime Canal of Suez. 

Ресурси ІнтернетуРедагувати