Ма́нзала (повн.назва Бухайрат ель-Манзіла, араб. بحيرة المنزلة‎) — велике солоне озеро на північному сході Єгипту (найбільше в Єгипті), на захід від Порт-Саїд та на схід від Дум'ята, в дельті Нілу, в кількох км від стародавніх руїн Танісу[1][2]. Це найбільше з північних дельтових озер Єгипту[3]. На 2008, воно мало 47км завдовжки і 30 км завширшки[3].

Манзала
بحيرة المنزلة
Lake Manzala, image from space shuttle - crop.JPG
31°18′ пн. ш. 31°59′ сх. д. / 31.300° пн. ш. 31.983° сх. д. / 31.300; 31.983Координати: 31°18′ пн. ш. 31°59′ сх. д. / 31.300° пн. ш. 31.983° сх. д. / 31.300; 31.983
Розташування
Країна Flag of Egypt.svg Єгипет
Прибережні країни Єгипет Єгипет
Геологічні дані
Розміри
Площа поверхні 1360  км²
Глибина макс. 1  м
Вода
Басейн
Вливаються Суецький канал
Витікають Суецький канал
Країни басейну Єгипет
Інше
Міста та поселення Манзала
Geonames 352836
Списки
Мапа дельти Нілу і озеро Манзала на ньому праворуч
Мапа дельти Нілу і озеро Манзала на ньому праворуч
Манзала (озеро). Карта розташування: Єгипет
Манзала (озеро)
Манзала (озеро) (Єгипет)

CMNS: Манзала
بحيرة المنزلة
на Вікісховищі
Манзала

Озеро має велику площу (1360 км²), але не глибоке (до 1,2 м). Під час будівництва Суецького каналу, трасу проходження каналу поглибили на відстані 29 миль[4]. Його підмурівок є м'яка глина[4]. До будівництва Суецького каналу, озера Манзала було відокремлено від Середземного моря на піщаною косою завширшки від до 250 м. За водні ресурси озера відповідає міська рада міста Манзала. Береги сильно порізані та заболочені.

Озеро Манзала є найпівнічнішим з трьох природних озер, що перетинає Суецький канал, два інших — Тимсах і Велике Гірке озеро.

На озері розвинуте рибальство. Озеро Манзала має величезний інтерес для орнітологів. Тут гніздяться чапля, косар, пелікан, фламінго та білий лелека.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Dinar, p.51
  2. Margaret S. Drower (1995). Flinders Petrie: a life in archaeology (Second edition). ASCE Publications. с. 72. Процитовано 2009-04-10. 
  3. а б Zahran, p.283
  4. а б Jerry R. Rogers, Glenn Owen (2004). Water Resources and Environmental History. ASCE Publications. с. 124. Процитовано 2009-04-10.