Відкрити головне меню

Михайло Лукич Тимошенко (21 вересня 1902 — 19??) — український радянський розвідник. Начальник П'ятого відділу (розвідувального) Управління НКВС Української РСР (1938).

Михайло Лукич Тимошенко
CCCP army Rank podpolkovnik infobox.svg Підполковник
Загальна інформація
Народження 21 вересня 1902(1902-09-21)
Катеринослав
Смерть 19??
Київ
Військова служба
Роки служби 1938—1938
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ НКВС
Формування П'яте управління (розвідувальне) НКВС Української РСР
Нагороди та відзнаки
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився 21 вересня 1902 року в місті Катеринославі (Дніпро). У 1913 році він закінчив три класи церковноприходської школи, у 1920 році — п'ять класів гімназії. У 1949 році заочно закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка[1].

У 1919 році він працював секретарем Сумського повітового комітету комсомолу.

З серпня 1920 по червень 1921 рр. — співробітник оперативної (активної) частини Особливого відділу ВНК 6-ої армії.

З червня 1921 по жовтень 1924 рр. — оперуповноважений секретно-оперативної групи окружного відділу ДПУ в м. Суми;

З жовтня 1924 по лютий 1925 рр. — уповноваженим секретно-оперативної групи окружного відділу ДПУ у м. Куп'янську;

З лютого 1925 по січень 1926 рр. — начальник секретно-оперативного відділення окружного відділу ДПУ м. Ізюм;

З січня 1926 по серпень 1927 рр. — начальник секретно-оперативного відділення в м. Черкаси;

З серпня 1927 по жовтень 1928 рр. — начальник секретно-оперативного відділення ОДПУ м. Тульчин;

З жовтня 1928 по червень 1930 рр. — начальник секретно-оперативного відділення окружного відділу ДПУ у м. Ніжин;

З червня по вересень 1930 року — начальник секретно-оперативного відділення окружного відділення ОДПУ м. Артемівськ.

З вересня 1930 по серпень 1933 рр. — старший оперуповноважений Особливого відділу УВО ДПУ Української СРР.

З серпня 1933 по грудень 1934 рр. — виїхав у закордонне відрядження до Львову, де працював у резидентурі Іноземного відділу ОДПУ[2].

З грудня 1934 по грудень 1937 рр. — очолював Іноземний відділ УДБ УНКВС Молдавської АРСР.

З грудня 1937 по червень 1938 рр. — помічник начальника 3-го відділу УДБ УНКВС Дніпропетровської області та начальника Ворошиловградського міського відділу НКВС.

У 1938 році — начальник П'ятого відділу (розвідувального) Управління НКВС Української РСР[3].

З 27 серпня 1938 по 29 жовтня 1939 рр. — перебував під арештом.

З квітня 1940 року — викладав у Київській школі вдосконалення керівного складу НКВС.

З липня 1941 по липень 1943 рр. — начальник відділу Першого управління НКВС Української РСР.

З липня 1943 по лютий 1945 рр. — начальник оперативного відділу НКВС/НКДБ Української РСР.

З лютого 1945 по січень 1946 рр. — начальник оперативного відділу Управління у справах військовополонених і інтернованих МВС Української РСР.

З січня 1946 по березень 1947 рр. — заступник начальника Управління у справах військовополонених і інтернованих МВС Української РСР по оперативній роботі.

З серпня 1947 по липень 1950 рр. — заступник начальника Київської офіцерської школи МВС Української РСР із заочної форми навчання.

Нагороди та відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Українська зовнішня розвідка: від А до Я
  • Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414.
  • Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк