Тимелія-темнодзьоб червоногруда
| Тимелія-темнодзьоб червоногруда | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Stachyris strialata (Müller, 1835) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Stachyris striolata | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тиме́лія-темнодзьо́б червоногруда[2] (Stachyris strialata) — вид горобцеподібних птахів родини тимелієвих (Timaliidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 15,5–16,5 см. Голова і верхня частина тіла темно-коричневі, нижня частина тіла рудувато-коричнева або каштанова. На горлі біла пляма, під дзьобом чорні "вуса". що окаймляють білу пляму на горлі. Обличчя темно-сіре, поцятковане білими плямками. Шия і плечі поцятковані білими плямками.
Підвиди ред.
Виділяють сім підвидів:[3]
- S. s. helenae Delacour & Greenway, 1939 — північний Таїланд і північний Лаос;
- S. s. guttata (Blyth, 1859) — південна М'янма і західний Таїланд;
- S. s. tonkinensis Kinnear, 1938 — південний Китай (Гуансі і південний Юньнань) і північний Індокитай;
- S. s. swinhoei Rothschild, 1903 — острів Хайнань;
- S. s. nigrescentior Deignan, 1947 — перешийок Кра;
- S. s. umbrosa (Kloss, 1921) — північно-східна Суматра;
- S. s. strialata (Müller, S, 1836) — західна Суматра.
Поширення і екологія ред.
Червоногруді тимелії-темнодзьоби живуть у чагарниковому і бамбуковому підліску рівнинних і гірських вологих тропічних лісів. Зустрічаються на висоті до 1525 м над рівнем моря. на Суматрі на висоті до 2200 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Червоногруді тимелії-темнодзьоби зустрічаються парами або невеликими зграйкакми, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно комахами. Сезон розмноження у Південно-Східній Азії триває з лютого по червень. Гніздо куполоподібне або чашоподібне, розміщується поблизу землі. В кладці 3 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Stachyris strialata.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |