Терехович Яким Григорович
Яки́м Григо́рович Терехович (*? 1883 Безуглівка Щорського району Чернігівської області — †? 1931) — вчитель, писав вірші. Дід українського поета-дисидента Леоніда Тереховича.
| Яким Григорович Терехович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1883 Безуглівка Щорського району Чернігівської області | |||
| Помер |
1931 ? | |||
| Діяльність | поет | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
Біографічні відомості ред.
Відомо, що народився у селі Безуглівка Щорського району Чернігівської області, у селянській сім'ї.
Зі спогадів його внука, Л. Тереховича, відомо, що навчався Я. Терехович в Городнянській гімназії[1]. За участь у революційних подіях 1905 року арештовувався.
Займав активну життєву позицію, писав вірші, публікувався. У газеті «Червоний стяг» (20 грудня 1920 р.) було надруковано вірш Я. Тереховича, в якому йдеться про участь автора в революції 1905 р., натякається про наближення визволення України[2].
Після в'язниці жив на хуторі Іржавець поблизу Великого Щимеля, був волосним писарем. У 1914 році його мобілізували до царського війська, де він одержав звання поручика.
Служив у Червоній Армії. У роки революції та громадянської війни став щорсівцем. У мирний час вчителював у Великому Щимелі. До арешту 29 вересня 1930 року працював завідувачем школи села Шишка Корюківського району Чернігівської області.
У 30-х роках був засланий до Сибіру де, за постановою судової «трійки» при колегії ГПУ УСРР від 27 січня 1931 року, Якима Тереховича було розстріляно, як близького до Процесу Спілки визволення України[3]. Як написав про це С. Реп'ях:
Якима Григоровича запеленгували і знищили на початку 1931 року як близького до Спілки визволення України. Весь гріх його, як бачимо, полягав у тому, що він любив рідний край, бажав добра йому[1]
Відомо, що у нього було два сини — Никифор і Леонід. Перший — батько Леоніда Никифоровича Тереховича теж писав вірші, але невідомо чи друкувався. А от Леонід Якимович до війни жив у Ленінграді, писав і там друкувався[2].
Поетична спадщина ред.
З 1918 року друкував свої вірші та публіцистичні статті[4]. С. Реп'ях так характеризує вірші Якима Тереховича, у своїй статті про його внука «Крок до Леоніда Тереховича»:
«Вірші написані гарною українською мовою, емоційні, експресивні» [1]
У тій же статті наводиться вірш Я. Тереховича, який було опубліковано у 1918 році у «Черниговской земской газете»:
- Ні, у світі кращого нема,
- як рідний край та рідна хата,
- як воля, доля свого брата, —
- а все чуже — стіна німа!..
- Ні, в світі кращого нема
- своїх пісень, своєї мови,
- своєї рідної будови,
- чужому ж наше все — дарма!..
- Ні, у світі кращого нема
- кохання нені свого сина, —
- i тяжко, сумно, — як дитина
- ганьбує нею, мов тварина,
- або звірина без ума!..
Примітки ред.
- ↑ а б в С. Реп'ях. Крок до Леоніда Тереховича // Сіверянський літопис. — 1995. — № 2 [1] [Архівовано 10 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ а б П. Повод. Свідомо став на муку (Передмова) // Леонід Терехович. Свідомо став на муку. Вибране. — Чернігів, 1993. — С. 3. [2] [Архівовано 10 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Леонід Терехович. Поетичні твори написані російською. Вибране [3] [Архівовано 10 грудня 2011 у Wayback Machine.] // Копії рукописів надано Станіславом Реп'яхом з особистого архіву. Електронну версію текстів зробив А. С. Натаріус. Карміель, Ізраїль 21.02.2009 р.
- ↑ Матеріали Щорської центральної районної бібліотеки ім. 40-річчя Перемоги [4] [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Дудко І. Тереховичі // Промінь Жовтня. — 1992. -30 верес., 3,7 жовт.
- Дід Леоніда Тереховича // Промінь Жовтня. — 1999. — 21 серп.