Теплюк Михайло Олексійович
Михайло Олексійович Теплюк | |
---|---|
Народився |
15 січня 1956 (68 років) Тарасівка, УРСР, СРСР |
Країна | СРСР→ Україна |
Національність | українець |
Діяльність | правник, державний службовець |
Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1978) |
Заклад |
Київський інститут політології та соціального управління Апарат Верховної Ради України |
Посада | керівник головного юридичного управління при Верховній Раді України |
Науковий ступінь | доктор юридичних наук[d] |
Нагороди |
Теплю́к Миха́йло Олексі́йович (нар. 15 січня 1956, Тарасівка) — заслужений юрист України, керівник Головного юридичного управління при Верховній Раді України[1], член Конституційної Асамблеї[2], член Вченої ради Інституту законодавства Верховної Ради України[3], доктор юридичних наук[4], державний службовець II рангу.
Життєпис ред.
Народився в селі Мала Тарасівка, Броварського району Київської області
Освіта ред.
1978 року закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство».
Трудова діяльність ред.
Працював:
- 1978 — кафедра радянського державного будівництва і права Вищої партійної школи при ЦК КПУ; лаборант, молодший науковий співробітник;
- 1986 — Київський інститут політології і соціального управління (ліквідований у 1992 році[5]); голова профкому вищої партшколи;
- 1991 — Секретаріат Верховної Ради України; старший консультант, завідувач сектору юридичного відділу, заступник, перший заступник завідувача юридичним відділом, завідувачем юридичного відділу, керівник юридичного управління Секретаріату Верховної Ради України;
- 2000 — Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України; керівник;
- з 2002 і досі — заступник керівника Апарату Верховної Ради України.
Брав участь:
- у підготовці проєктів законів про представника Президента України, про місцеве самоврядування в Україні, про місцеве і регіональне самоврядування, про місцеві ради народних депутатів України та ін.[6]
- в опрацюванні Бюджетного, Кримінального, Митного, Цивільного кодексів України.
Очолював:
- групу експертів, яка підготувала проєкт закону про парламентську більшість і парламентську опозицію;
- експертну групу по забезпеченню діяльності тимчасової спеціальної комісії ВР України по опрацюванню проєктів законів про внесення змін до Конституції України.
Має близько 30 публікацій (брошури, глави у монографіях, статті), друкується у юридичному журналі «Право України»[7].
Науковий інтерес — конституційне право, муніципальне право, парламентське право.
Нагороди та відзнаки ред.
- Заслужений юрист України (1998);
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (грудень 2000 р.)[2],
- Почесна грамота Верховної Ради України (серпень 2001 р.)[2],
- Подяка Голови Верховної Ради України у 2001 році,
- Срібна з позолотою пам'ятна медаль «Десять років Незалежності. Україна.1991-2001 рр.» у 2001 році,
- Орден Данила Галицького (січень 2006 р.)[2]
- Почесна грамота Верховної Ради України у 2006 році,
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня у 2012 році,
- Орден «За заслуги» ІІ ступеня у 2016 році,
- Орден «За заслуги» І ступеня у 2020 році[8].
Примітки ред.
- ↑ Керівництво апарату Верховної Ради України [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Офіційний сайт ВРУ
- ↑ а б в г Довідка: офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 9 жовтня 2013.
- ↑ Біографія на сайті who-is-who.ua [Архівовано 6 травня 2014 у Wayback Machine.] Української конфедерації журналістів
- ↑ Члени редколегії журналу «Право України» [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті журналу
- ↑ Постанова КМУ від 31 березня 1992 р. № 160
- ↑ Про створення робочої групи по підготовці пакету законопроектів про місцеву владу [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.] Всеукраїнський юридичний портал
- ↑ Сайт журналу «Право України»
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 24 серпня 2020.
Посилання ред.
- Теплюк Михайло Олексійович на іменці Верховної ради України [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- І. Доцин. Історія поселень Броварського краю. Від стародавніх часів і до сьогодення. — Бровари : Водограй, 2003. — Т. 3. — 640 с.