Теофіл Шемберг
Теофіл Шемберг (Teofil Szemberg або Schomberg; ? — між 1638 і 1640) — фортифікатор, артилерист, дипломат. Німець за походженням, польський шляхтич власного гербу. Походив із родини військових на службі Речі Посполитої.
Життєпис ред.
Син Міхаеля Шимберга, шляхтича, що отримав індигенат від Стефана Баторія. Внук Йогана Шимберга, що прибув до Польщі з Райхенберга. Від 1583 року навчався в університеті Інгольштадта. Отримав від короля Сигізмунда III шляхетський титул і звання генерала артилерії коронної. 1608 року за дорученням короля побував у Львові. Займався укріпленнями церкви святого Юра і оцінив ситуацію з обороною передмість, зокрема попередній проект фортифікацій авторства Пасаротті. На його думку укріплювати варто було саме Краківське передмістя. А Галицьке він запропонував взагалі знести. Через брак часу власного проекту не виготовив. Перебуваючи у Львові, відлучався до Жовкви на прохання Станіслава Жолкевського.[1]
Протягом 1609–1611 років брав участь у роботах при облозі Смоленська, певний час завідував там артилерією. Пізніше відвідав Єрусалим — з 1613 року походить документальна згадка про це. Ймовірно 1614 року повернувся до Речі Посполитої. Від 1618 року керував будівництвом бастіонного Нового замку в Кам'янці-Подільському. Взяв участь у поході на Молдавію. Під Цецорою займався укріпленням старих валів, після чого брав участь у битві. Був учасником хотинської кампанії. Написав і 1621 року видав у Кракові працю «Relacya prawdziwa o wejściu wojska poskiego do Włoch i o potrzebie jego z pogaństwem…»[2] Ще за життя Шемберга її було двічі перевидано у Кракові та Познані. Активно перевидавалась і в наступних століттях.
Володів східними мовами і за непевними даними 1636 року перебував у Персії на перемовинах із шахом Сафі I у справі можливого союзу у війні з Османською імперією. Достеменно відомо, що навесні 1637 року за дорученням Владислава IV знову вирушив до Персії. По дорозі побував у Смоленську, Вязьмі. 5 червня прибув до Москви і мав дві аудієнції в царя Михайла Романова. Цар забезпечив Шембергові охорону у подальшій дорозі, однак побоюючись погіршення відносин з Туреччиною, заборонив повертатись назад через території, підлеглі Москві. 1638 року, повертаючись, поблизу Дербента зазнав нападу людей племені лезгінів. Усі 25 учасників подорожі були убиті. Ймовірно, тоді загинув Шемберг; принаймні на початку 1640 року при королівському дворі вже було відомо про його загибель. Відомо також про акцію помсти з боку шаха на винуватцях загибелі посланців.
Шемберг був власником кількох сіл, ще кілька отримав від короля за військові і дипломатичні заслуги. Мав свій двір у Кам'янці-Подільському.
Був одружений з Катериною з Якубовських (померла до 1622). Мав чотирьох синів і дві доньки. В історичній літературі часом зустрічається неправильне написання прізвища як «Шембек». Фігурує епізодично в кількох літературних творах.
Примітки ред.
- ↑ Вуйцик В. С. Фортифікатори Львова XV—XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1994. — № 2. — С. 20.
- ↑ Schomberg (Teofil) // Dykcyonarz biograficzny powszechny. — Warszawa : Nakładem Gustawa Leona Glücksberga, 1856. — S. 306. Про «Реляцію» також: Estreicher K. Szemberg Teofil // Bibliografia Staropolska. — Kraków : Nakładem PAU, 1934. — T. XXX. — S. 264—265.
Джерела ред.
- Historyczne pamiątki znamienitych rodzin i osób dawnej Polski. — T. 2. — Przejrzał w rękopiśmie, objaśnił i uzupełnił przypisami Julin Bartoszewicz. - Warszawa : nakładem S. H. Merzbacha Księgarza, 1859. — S. 73—74.
- Nagielski M. Szemberg Teofil // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAN, 2012. — T. XLVIII/1, zesz. 196. — S. 127—130. — ISBN 978-83-88909-94-8.
- Niesiecki K. Herbarz polski. — Lipsk : Nakładem i drukiem Breitkopfa i Hærtela, 1841. — T. 8. — S. 297—298.