Теорема про рух центра мас системи

одна із загальних теорем динаміки

Теорема про рух центра мас (центра інерції) системи — одна із загальних теорем динаміки, є наслідком законів Ньютона. Стверджує, що прискорення центра мас механічної системи не залежить від внутрішніх сил, що діють на тіла системи, і пов'язує це прискорення з зовнішніми силами, що діють на систему[1][2].

Об'єктами, про які йдеться в теоремі, можуть, зокрема, бути такі:

  • система матеріальних точок;
  • протяжне тіло або система протяжних тіл;
  • взагалі будь-яка механічна система, що складається з будь-яких тіл.

Формулювання теоремиРедагувати

Нерідко під час розгляду руху системи корисно знати закон руху її центра мас. У загальному випадку цей закон, що становить зміст твердження теореми про рух центра мас системи, формулюється так[1]:

Добуток маси системи на прискорення її центра мас дорівнює геометричній сумі всіх зовнішніх сил, що діють на систему.

ДоведенняРедагувати

Нехай система складається з   матеріальних точок з масами   і радіус-векторами   . Як відомо[1][3], центром мас (центром інерції) системи матеріальних точок називається геометрична точка, радіус-вектор   якої задовольняє рівності

 

де   — маса всієї системи, що дорівнює  

Диференціюючи (1) два рази за часом, для прискорення центра мас   отримуємо:

 

де   — прискорення матеріальної точки з номером i.

Для подальшого розгляду доцільно розділити всі сили, що діють на тіла системи, на два типи:

  • Зовнішні сили — сили, що діють з боку тіл, які не входять у дану систему. Рівнодійну зовнішніх сил, що діють на матеріальну точку з номером i, позначимо  .
  • Внутрішні сили — сили, з якими взаємодіють тіла самої системи. Силу, з якою на точку з номером i діє точка з номером k, будемо позначати  . Відповідно, сила впливу i-ї точки на k-ту точку буде позначатися  . Зі сказаного очевидно, що якщо  , то  

Використовуючи введені позначення, другий закон Ньютона для кожної з розглянутих матеріальних точок можна записати у вигляді

 

Підсумовуючи всі рівняння вигляду (3), отримаємо:

 

Вираз   являє собою суму всіх внутрішніх сил, що діють у системі. Врахуємо тепер, що за третім законом Ньютона в цій сумі кожній силі   відповідає сила   така, що   і, отже, виконується   Оскільки вся сума складається з таких пар, то й сама сума дорівнює нулю. Таким чином, з (4) слідує

 

Далі, позначивши   і підставивши отриманий вираз у (2), приходимо до рівняння

  або до  

Таким чином, рух центра мас визначається тільки зовнішніми силами, а внутрішні сили ніякого впливу на цей рух не мають. Формула (6) є математичним виразом теореми про рух центра мас системи.

Інше формулювання теоремиРедагувати

Звернемо увагу на те, що вигляд формули (6) збігається з виглядом формули другого закону Ньютона. Звідси випливає справедливість такого формулювання теореми про рух центра мас[1][3]:

Центр мас рухається так, як рухалася б матеріальна точка, маса якої дорівнює масі системи, під дією сили, яка дорівнює сумі всіх зовнішніх сил, що діють на систему.

Закон збереження руху центра масРедагувати

З (6) випливає, що за відсутності зовнішніх сил, а також за рівності суми всіх зовнішніх сил нулю, прискорення центра мас дорівнює нулю, і, отже, його швидкість постійна. Таким чином, справедливим є твердження, що становить зміст закону збереження руху центру мас:

Якщо сума зовнішніх сил, що діють на систему, дорівнює нулю, то центр мас такої системи рухається зі сталою швидкістю, тобто рівномірно і прямолінійно.

Зокрема, якщо спочатку центр мас перебував у спокої, то в зазначених умовах він перебуватиме в спокої й надалі.

Із закону збереження руху центра мас випливає, що система відліку, пов'язана з центром мас замкнутої системи, є інерціальною. Під час вивчення механічних властивостей замкнутих систем надається перевага використанню саме таких систем відліку, оскільки таким чином виключається з розгляду рівномірний і прямолінійний рух системи як цілого.

Можливі випадки, коли сума зовнішніх сил нулю не дорівнює, але дорівнює нулю її проекція на певний напрямок. В цьому випадку проекція прискорення центра мас на цей напрямок також дорівнює нулю і, відповідно, швидкість центра мас уздовж цього напрямку не змінюється.

ЗначенняРедагувати

Доведена теорема розширює і обґрунтовує можливості використання поняття матеріальна точка для опису руху тіл. Дійсно, якщо тіло рухається поступально, то його рух повністю визначається рухом центра мас, який у свою чергу описується рівнянням (6). Таким чином, тіло, що рухається поступально, завжди можна розглядати як матеріальну точку з масою, що дорівнює масі тіла, незалежно від його геометричних розмірів. Крім того, тіло можна розглядати як матеріальну точку й у всіх тих випадках, коли, в силу умови задачі, обертання тіла інтересу не являє, а для визначення положення тіла достатньо знати положення його центра мас.

Практична цінність теореми полягає в тому, що при розв'язуванні задачі про визначення характеру руху центра мас вона дозволяє повністю виключити з розгляду всі внутрішні сили.

ІсторіяРедагувати

Закон збереження руху центра мас сформулював Ісаак Ньютон у своїй знаменитій праці «Математичні начала натуральної філософії», виданій 1687 року. І. Ньютон писав: «Центр ваги системи двох або декількох тіл від взаємної дії тіл одного на інше не змінює ні свого стану спокою, ні руху; тому центр ваги системи всіх тіл, що діють одне на одне (за відсутності зовнішніх дій і перешкод) або знаходиться в спокої, або рухається рівномірно і прямолінійно»[4]. Далі він робив висновок: «Таким чином, поступальну кількість руху чи окремого тіла, чи системи тіл, треба завжди розраховувати за рухом центра ваги їх».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Тарг С. М. Краткий курс теоретической механики. — Москва : Высшая школа, 1995. — С. 273-280. — 416 с. — ISBN 5-06-003117-9.
  2. Сивухин Д. В. Общий курс физики. — Москва : Физматлит; Изд-во МФТИ, 2005. — Т. I. Механика. — С. 115-116. — 560 с. — ISBN 5-9221-0225-7.
  3. а б Тарг С. М. Центр инерции (центр масс) // Физическая энциклопедия : [в 5 т.] / Гл. ред. А. М. Прохоров. — М.: Большая российская энциклопедия, 1999. — Т. 5: Стробоскопические приборы — Яркость. — С. 624-625. — 692 с. — 20 000 экз. — ISBN 5-85270-101-7.
  4. Ісаак Ньютон. Математические начала натуральной философии = Philosophia naturalis principia matematica / Перевод с латинского и примечания А. Н. Крылова. — М. : Наука, 1989. — С. 45-49. — 688 с. — (Классики науки). — ISBN 5-02-000747-1.