Вікіпедія

Крилов Олексій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крилов.

Олексі́й Микола́йович Крило́в (3 [15] серпня 1863, Висяга, Алатирський повіт, Симбірська губернія[7] — 26 жовтня 1945, Ленінград) — російський і радянський математик, механік і суднобудівник; академік Петербурзької АН / РАН / АН СРСР (з 1916 року, член-кореспондент з 1914 року); професор Морської академії; генерал флоту (06.12.1916), генерал з особливих доручень при морському міністрі Російської імперії (1911). Член Санкт-Петербурзького математичного товариства[8]. Почесний член іноземних наукових і інженерних товариств. Засновник сучасної російської школи суднобудування, розвинутої згодом П. Ф. Папковичем, В. Л. Поздюніним, Ю. О. Шиманським та іншими. Автор класичних робіт з теорії коливання корабля на хвилях, з будівельної механіки корабля, теорії вібрації суден і їхньої непотоплюваності, з теорії гіроскопів, зовнішньої балістики, математичного аналізу і механіки в додатку до кораблебудування, з історії фізико-математичних і технічних наук та іншого. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР. Герой Соціалістичної Праці (1943), лавреат Сталінської премії (1941)[9].

Крилов Олексій Миколайович
Народився15 серпня 1863(1863-08-15)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Крилово (Поріцький район), Алатирський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 жовтня 1945(1945-10-26)[2][1][…] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РРФСР, СРСР[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛітераторські мостки[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьматематик, корабел, фізик, військовослужбовець, marine architect Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВійськово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Морський кадетський корпус Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьсуднобудування[5], математика[5] і механіка[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПетербурзька академія наук
Russian Hydrographic Serviced
Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Інститут інженерів шляхів сполучення імператора Олександра I
Кіровський завод
Фізико-математичний інститут АН СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняакадемік АН СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникКоркін Олександр Миколайовичd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіМещерський Іван Всеволодович Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніПапкович Петро Федорович Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиІлія Векуа
Купрадзе Віктор Дмитрович[6]
Dmitry Aleksandrovich Wenzeld[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук
Петербурзька академія наук
Академія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняадмірал Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAnna Krylovad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Святого Володимира
Герой Соціалістичної Праці
орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Леніна Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святого Станіслава III ступеня
Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія заслужений діяч науки і техніки РРФСР
орден Святого Станіслава
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Крилов Олексій Миколайович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Російська імперія

ред.

Олексій Крилов народився 3 (15) серпня 1863 року в селі Висяга Симбірської губернії[7] в родині Миколи Олександровича Крилова (1830—1911) та Софії Вікторівни Ляпунової. Батько, артилерійський офіцер, учасник Кримської війни 1855—1856 років, здобув освіту казенним коштом як син ветерана, Олександра Олексійовича Крилова, пораненого під Бородіно і при взятті Парижа (нагородженого золотою зброєю за хоробрість і орденами за бойові заслуги).

За традицією, Олексія Миколайовича чекала доля військового, але більше на нього вплинуло оточення численних родичів, Філатова (по бабусі з боку батька) і Ляпунових (по лінії матері), які згодом стали відомими російськими (і французькими — Віктор Анрі) лікарями, вченими, композиторами.

У 1878 році вступив до Морського училища, яке закінчив з відзнакою у 1884 році. Після закінчення училища працював у компасній майстерні Гідрографічного управління під керівництвом І. П. Колонга, де здійснив своє перше наукове дослідження з девіації магнітних компасів. Теорія магнітних і гірокомпасів пройшла крізь усе його життя.

Значно пізніше, в 1938—1940 роках, опублікував низку робіт, в яких дав повний виклад теорії девіації магнітного компаса, досліджував питання теорії гіроскопічних компасів, розробив теорію впливу хитавиці корабля на показання компаса:

  • «Підстави теорії девіації компаса»;
  • «Обурення показів компаса, що відбуваються від хитавиці корабля на хвилях»;
  • «Про теорію гірокомпаса».

У 1941 році ці дослідження відзначено Сталінською премією. О. М. Крилов запропонував також нову систему дромоскопа, автоматично розраховує девіацію компаса.

У 1887 році О. М. Крилов перейшов на Франко-російський завод, а потім продовжив навчання на суднобудівному відділенні Миколаївської морської академії. Після закінчення курсу (у 1890 році) залишився в Академії, де вів практичні заняття з математики, а згодом курс теорії корабля. За спогадами самого О. М. Крилова, з 1887 року його «головною спеціальністю стало суднобудування, або, краще сказати, додаток математики до різного роду питань морської справи». З цього почалася його викладацька діяльність, яка тривала майже до самої смерті.

У 1890-ті роки світову популярність здобула праця Крилова «Теорія хитавиці корабля», що значно розширила теорію Вільяма Фруда. Праця О. М. Крилова була першою всеосяжною теоретичною працею у цій галузі. У 1896 році обраний членом Британського товариства корабельних інженерів. У 1898 році нагороджений золотою медаллю Британського товариства корабельних інженерів, причому це був перший випадок в історії, коли медаллю відзначили іноземця. Продовжуючи ці праці, створив теорію демпфірування (утихомирення) бортової та кільової хитавиці. Він перший запропонував гіроскопічні демпфірування (заспокоєння) бортової хитавиці, що сьогодні є найбільш поширеним способом утихомирення бортової хитавиці.

 
О. М. Крилов з дочкою Ганною, яка стала згодом дружиною П. Л. Капиці. 1904 рік

З 1900 року О. М. Крилов діяльно співпрацює зі Степаном Осиповичем Макаровим, адміралом і вченим-суднобудівником, працюючи над питанням плавучості корабля. Підсумки цієї роботи незабаром стали класичними і дотепер широко застосовуються у світі. Багато років потому Крилов напише про ранні ідеї Макарова по боротьбі з креном або диферентом пошкодженого судна затопленням непошкоджених відсіків: «Це здавалося морським чиновникам великою нісенітницею. Знадобилося 35 років … на те, щоб їх переконати, що ідеї 22-річного Макарова мають велике практичне значення».

У 1900—1908 роках завідувач дослідного басейну (його діяльність на цій посаді дала потужний імпульс постановці науково-дослідних робіт у суднобудуванні), у 1908 — 1910 роках — головний інспектор суднобудування (начальник кораблебудівного відділу МТК і його голова). З вересня 1908 року — голова Морського технічного комітету[10]. З 1910 року — ординарний професор Миколаївської морської академії, консультант Адміралтейського та Балтійського заводів. У 1911—1913 роках — екстраординарний професор Інституту інженерів шляхів сполучення. У 1915—1916 роках — голова урядового правління Путиловських заводів. Брав участь у проєктуванні і будівництві перших російських лінкорів-дредноутів типу «Севастополь».

У 1912 році підготував текст доповіді з питання про необхідність асигнувань 500 мільйонів рублів на відтворення флоту. Доповідь виголосив у Державній Думі морський міністр І. К. Григорович, чим забезпечив надання запитуваних коштів.

О. М. Крилов був талановитим консультантом у справах флоту. Сам він відзначав, що його поради заощадили уряду більше вартості найсучаснішого дредноута. При цьому Олексій Миколайович завжди славився вживанням гострого слівця[11].

У грудні 1914 обраний членом-кореспондентом Академії наук, а в квітні 1916 року — в ординарні академіки з математичної фізики[12].

У 1916 році Крилов очолював Головну фізичну обсерваторію і Головне військово-метеорологічне управління (Главмет). Під керівництвом О. М. Крилова проведена велика методична робота по створенню керівних документів у сфері військової гідрометеорології для військ[13]. Робив зусилля щодо скасування призову в діючу армію службовців обсерваторії[13]. У середині лютого 1917 року звернувся до Академії наук і Польового генерал-інспектора Військового Повітряного флоту з проханням звільнити його з посади начальника Главмета у зв'язку з високою зайнятістю на інших ділянках наукової діяльності та недостатньою компетентністю у метеорологічній спеціальності[13].

У 1917 році призначений директором фізичної лабораторії Академії наук. У 1918 році — консультант комісії особливих артилерійських дослідів. У 1919—1920 роках — начальник Морської академії.

Радянська Росія

ред.
 
Могила Крилова на Літераторських містках у Санкт-Петербурзі.

У 1917 році О. М. Крилов був керівником Російського товариства пароплавства і торгівлі. Після Жовтневого перевороту він передав усі судна радянському уряду і продовжував працювати на розвиток вітчизняного флоту. У 1921 році Крилова направили до Лондона як представника радянського уряду для відновлення закордонних наукових зв'язків країни. У 1927 році він повернувся до Радянського Союзу.

У 1928—1931 роках — директор Фізико-математичного інституту РАН СРСР.

О. М. Крилов знаменитий своїми працями з гідродинаміки, зокрема і з теорії руху судна на мілководді (він був першим, хто зміг пояснити і розрахувати значне збільшення гідродинамічного опору при невеликих глибинах) і теорією одиничних хвиль.

О. М. Крилов — автор близько 300 книг і статей. Вони покривають великий діапазон людського знання, включаючи суднобудування, магнетизм, артилерійську справу, математику, астрономію і геодезію. Широко застосовуються його знамениті таблиці непотоплюваності.

 
О. М. Крилов у 1930-і роки

У 1931 році Крилов опублікував роботу з теми, відомої тепер як підпростір Крилова (або методи підпростору Крилова). Робота стосувалася проблем власних значень, а саме обчислення коефіцієнтів характеристичного полінома заданої матриці. Крилов торкнувся ефективності обчислень і підрахував обчислювальні витрати як кількість «окремих операцій множення» — явище, не типове для математичної публікації 1931 року. Крилов почав з ретельного порівняння наявних методів, що включає оцінку гіршого сценарію обчислювальних витрат у методі Якобі. Після цього він представив свій власний метод, який був найкращим з відомих на той час методів і широко використовується дотепер[14].

У серпні 1941 року О. М. Крилова, всупереч його протестам, відправили в евакуацію до Казані. Повернувся до Ленінграда у серпні 1945 року. В евакуації він написав свої знамениті «Мої спогади».

У 1944 році взяв участь у долі Фізичного факультету МДУ. Він підписав лист чотирьох академіків В. М. Молотову, автором якого був А. Ф. Йоффе. Цей лист ініціювало дозвіл протистояння між так званою «академічною» й «університетською» фізикою[15].

Переклав російською мовою «Математичні початки натуральної філософії» [Архівовано 26 липня 2007 у Wayback Machine.] Ньютона (1915).

О. М. Крилов помер 26 жовтня 1945 року. Похований на «Літераторських містках» Волкова кладовища неподалік від І. П. Павлова й Д. І. Менделєєва.

Родина

ред.

О. М. Крилов був одружений з Єлизаветою Дмитрівною Драніциною (1868—1948), у шлюбі з якою народилося 5 дітей. Дві перші дитини — доньки, померли в ранньому віці. Народжені потім сини Микола і Олексій служили в Білій армії у частинах А. І. Денікіна і загинули в 1918 році на Громадянській війні. Наймолодша дитина — дочка Анна (1903—1996), у 1927 році вона вийшла заміж за П. Л. Капицю, з яким О. М. Крилов був знайомий з 1921 року по спільній роботі в комісії, відрядженій Радянським урядом за кордон для відновлення наукових зв'язків і закупівлі обладнання[16][17].

З вини О. М. Крилова, у якого виник серйозний роман з А. Б. Ферингер[18], що стала згодом його другою дружиною, сім'я розпалася[16][17].

О. М. Крилов — дід С. П. Капиці і А. П. Капиці, єдинокровний брат Віктора Анрі.

Популяризаторська діяльність

ред.

О. М. Крилов був видатним математиком і механіком, інженером і винахідником, чудовим педагогом і популяризатором наукових знань. Крилов читав лекції з теорії суднобудування майбутнім інженерам. Крилов викладав складні речі простими словами. Переклад «Математичних початків натуральної філософії» Ньютона російською мовою належить саме Крилову. Також Крилов писав науково-популярні книжки. Хоча ці роботи для фахівців, викладені вони в науково-популярному стилі. Крилов серйозно і відповідально ставився до своїх виступів. Завдяки Крилову широкий загал інженерів і техніків підвищував свою спеціальну підготовку, фахівці долучалися до високої культури, ставали новаторами у своїй галузі діяльності[19].

Адреси в Санкт-Петербурзі — Ленінграді

ред.
  • 1893—1900 — прибутковий будинок — 14-я лінія, 23;[20]
  • 1900—1913 — прибутковий будинок — Звіринська вулиця, 6 кв. 8;
  • 1913—1928 — Кам'яноостровський проспект, 58;
  • 1928—1929 — Університетська набережна, 5;
  • 1929—1937 — 10-а лінія, 51;
  • 1937—1941, серпень — 26 жовтень 1945 року — Університетська набережна, 5.

Військові чини

ред.

Нагороди та звання

ред.

Російська імперія:

СРСР:

Пам'ять

ред.
 
Поштова марка СРСР, 1963 рік
  • На будинку за адресою Університетська набережна, 5 в 1948 році встановлено меморіальну дошку (архітектор Р. І. Каплан-Інгель)[21].
  • У 1956 і 1963 роках на честь Крилова надруковані Поштові марки СРСР.
  • У 1963 році на честь Крилова викарбувано настільну медаль.
  • У 1960 році в Москві біля Північного річкового вокзалу встановлено бюст О. М. Крилова.
  • Ще один бюст академіку стоїть перед входом до Севмашвтузу.
  • В Алатирі встановлено пам'ятник Крилову: бюст і два якорі, з'єднані ланцюгом. В Алатирі також названа на його честь школа-гімназія № 6.
  • На батьківщині академіка в селі Крилово Поріцького району Чувашії діє меморіальний музей[22].
  • 16 серпня 2015 року у Річковому порту міста Чебоксари встановлено пам'ятник О. М. Крилову[23]
  • 22 серпня 2015 року на території Поріцької школи відкрито меморіальний комплекс «Флотська слава Поріччя», центральне місце в якому відведено бюсту О. М. Крилову[24].

На честь О. М. Крилова названі

ред.

Бібліографія

ред.

Праці

ред.

Переклади

ред.
  • Ньютон І. Математичні початки натуральної філософії / Переклад з латинської та примітки О. М. Крилова. — М. : Наука, 1989. — 688 с. — ISBN 5-02-000747-1.
  • Ньютон І. [2] / Переклад з латинської та примітки О. М. Крилова. — Москва : ЛЕНАНД/URSS, 2017. — 704 с. — ISBN 978-5-9710-4231-0. Архівовано з джерела 24 вересня 2018

Видання про Крилова

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ а б Крылов Алексей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ а б Ныне — село Крылово, Поріцький район, Чувашія, Росія.
  8. ↑ Члены Санкт-Петербургского математического общества в 1890—1899 годы. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
  9. ↑ Очерки развития техники в СССР. «Наука» Москва 1969 г. стр. 227
  10. ↑ Ханович И. Г. Академик Алексей Николаевич Крылов. — Л.: Наука, 1967. — 351 с., С. 15—16
  11. ↑ В 1909 г. А. Н. рассмотрел проект богатой отделки адмиральской каюты на новом броненосце и наложил резолюцию: «…полагаю, что убранству адмиральской каюты более подобает величавая скромность кельи благочестивого архиерея, нежели показная роскошь спальни развратной лицедейки». Когда в 1920-х Крылова вызвали из-за границы осмотреть ничтожную неисправность на черноморском танкере, он, приехав, заключил: «Если будет такая течь, то зовите доктора по венерическим болезням, а не инженера за 1000 км» См. Викицитатник
  12. ↑ Синюков, В. В. Александр Васильевич Колчак: Ученый и патриот: в 2 ч./ В. В. Синюков; отв. ред. А. П. Лисицын ; Ин-т истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН. — М.: Наука, 2009. — ISBN 978-5-02-035739-6. Ч.1 : Начало жизненного пути и арктические исследования. — 293 с. — ISBN 978-5-02-035740-2 (в пер.), С. 253
  13. ↑ а б в В. Н. Прямицын. «Обслуживание действующей армии и флота в области метеорологии соответственно целям, поставленным военным ведомством». Военно-исторический журнал. 2015. № 12. С. 13.
  14. ↑ van der Vorst, H.A. Krylov subspace iteration // Computing in Science & Engineering. — 2000. — № Volume: 2 Issue: 1 (29 квітня). — С. 32 —37. Архівовано з джерела 16 березня 2012.
  15. ↑ Есаков В. Д. Эпизоды из истории атомного проекта // Природа : журнал. — М. : РАН, 2003. — Вып. 10 (29 апреля). — С. 55—56. — ISSN 0032-874X. Архівовано з джерела 29 травня 2021. Процитовано 6 грудня 2020.
  16. ↑ а б Капица А. П. (2001-06). Мемуары академика Алексея Николаевича Крылова. Крылов. А. Н. Мои воспоминания. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 10 березня 2016.
  17. ↑ а б Капица Е. Л. Запечатлённое в памяти (вспоминает А. А. Капица, урождённая Крылова). Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 10 березня 2016.
  18. ↑ В других источниках: А. Богданова-Ферингер.
  19. ↑ Володар Лишевский. . [1] — Знание. — 1987. Архівовано з джерела 23 січня 2021
  20. ↑ Весь Петербург - Весь Петроград (1894 - 1917), Весь Ленинград (1922 - 1935); интерактивное оглавление. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 6 грудня 2020.
  21. ↑ Энциклопедия Санкт-Петербурга, мемориальная доска А. Н. Крылову. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 4 квітня 2022.
  22. ↑ Музеи Чувашии на сайте министерства по физической культуре, спорту и туризму Чувашской Республики. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2020.
  23. ↑ Справочник Чебоксар. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 6 грудня 2020.
  24. ↑ В открытии мемориального комплекса «Флотская слава Поречья»… [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] //Чувашская Республика. Официальный портал органов власти (22 августа 2015 г.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крилов_Олексій_Миколайович&oldid=43001154