Теоремою Планшереля у гармонічному аналізі називається твердження про властивості функцій дійсної змінної і їх перетворень Фур'є. Теорема доведена швейцарським математиком Мішелем Планшерелем у 1910 році[1].

Твердження теореми

ред.

Якщо комплекснозначна функція f, визначена на множині дійсних чисел належить просторам   і  , тоді її перетворення Фур'є, яке є комплекснозначною функцією дійсної змінної, що визначається як:

 

теж є функцією із  . До того ж виконується формула Планшереля — Персеваля:

 

де   є двома функціями, що задовольняють вказані умови, а   — їх перетвореннями Фур'є.

Зокрема:

 .

Одержані таким чином функції   утворюють щільну підмножину у   і відображення   із простору функцій   можна продовжити до унітарного оператора на просторі  .

Доведення формули Планшереля — Персеваля

ред.

У випадку коли   належать деякому хорошому класу функцій, наприклад є функціями Шварца, можна дати просте доведення формули за допомогою оберненого перетворення Фур'є. У цьому випадку

 

і з властивостей комплексного спряження також

 

Тоді

 

Примітки

ред.
  1. Plancherel, Michel (1910), Contribution à l'étude de la représentation d'une fonction arbitraire par des intégrales définies, Rendiconti del Circolo Matematico di Palermo, 30 (1): 289—335, doi:10.1007/BF03014877.

Див. також

ред.