Теодор Інніцер
Теодор Інніцер (нім. Theodor Innitzer; 25 грудня 1875, Нойгешрай, Австро-Угорщина — 9 жовтня 1955, Відень, Австрія) — австрійський політичний і релігійний діяч, теолог. Міністр соціальної політики Австрії протягом 1929—1930 років, аріхієпископ Відня у 1932—1955 роках.
| Теодор Інніцер | |
|---|---|
| нім. Theodor Innitzer | |
 Теодор Інніцер 1932 року. | |
| Народився | 25 грудня 1875 Нойгешрай, Австро-Угорщина |
| Помер | 9 жовтня 1955 (79 років) Відень, Австрія |
| Поховання | Собор Святого Стефана |
| Країна |  Австрія |
| Національність | судетський німець |
| Діяльність | викладач університету, католицький священник, католицький єпископ |
| Alma mater | Віденський університет |
| Науковий ступінь | Доктор богослов'я |
| Знання мов | німецька[1][2] |
| Заклад | Віденський університет |
| Членство | KHV Babenberg Wiend |
| Посада | Archbishop of Viennad і кардинал[3] |
| Конфесія | Католицтво |
| Нагороди | |
 Герб кардинала Інніцера | |
Біографія
ред.Народився 25 грудня 1875 року у селі Нойгешрай у Богемії в Австро-Угоршині (теперішнє село Нове Зволані, Чехія) у родині судетських німців[4]. Іноді місцем народження Теодора Інніцера джерела вказують місто Вейпрти ймовірно через близькість його рідного села[5]. Через те, що його батько був робітником, він здобував робітничу освіту при батьковій фабриці, опановуючи робітничий фах. 1890 року Інніцер вступив до Комунальної гімназії (Communal-Gymnasium), а за два роки перейшов до державної гімназії у Кадені, яку закінчив у 1898 році[6].
1902 року Інніцер здобуває сан священика після навчання у семінарії. Він починає викладати теологію у Віденському університеті, у якому 1906 року здобуває ступінь доктора богослов'я. 1918 року Інніцер стає деканом теологічного факультету, а за десять років ректором Віденського університету, проте обіймає цей пост недовго — протягом близько року у 1928—1929 роках. Протягом 1929—1930 років входить до уряду Йоганна Шобера, де обіймав посаду міністра з соціальних питань[5].
Діяльність під час Голодомору
ред.У 1933 році Інніцер спільно з Е. Амменде видали брошуру про голод в Україні та на Північному Кавказі. Вона розпочиналася із звернення кардинала до світової спільноти про необхідність надання допомоги мільйонам голодуючих. Згадав він і про заяви митрополита А. Шептицького щодо створення міжнародного комітету допомоги, про листи британського журналіста Гарета Джонса стосовно чверті голодуючого населення, серед яких і представники національних меншин та релігійних конфесій. Книга мала статті і промови Е. Амменде, повідомлення німецького дипломата та аналітика О. Шиллера, британського кореспондента М. Маггеріджа, французького журналіста П. Берлана, директора Східноєвропейського інституту доктора Айхена. У заклику використано термін «голодова катастрофа», підкреслено його штучне походження, адже голод тривав в умовах нового урожаю, а селян позбавили хліба. Тому Інніцер закликав «цивілізовании світ» надати допомогу Україні. Його звернення були адресовані Міжнародному Червоному Хресту для організації «акцій допомоги», а також створення міжнародного і міжконфесійного комітету допомоги. Це був єдиний іноземний духовний лідер, який підняв голос на захист українців, що помирали від голоду.
16 жовтня 1933 року Інніцер скликав у Відні нараду представників різних конфесій з метою створення «допомогового комітету». Оголосив збір коштів для підтримки «Комітету допомоги Україні» (нім. Hilfskomitee für die Ukraine), осередки якого діяли в європейських країнах та на Галичині. 16–17 грудня 1933 року у резиденції кардинала відбулася міжнародна конференція представників усіх допомогових комітетів голодуючим в СРСР, конфесій та громадських організацій. У вітальній промові Інніцер виклав основну мету зібрання: оголосити сигнал порятунку (SOS-Rufe). Він зазначив, що допомога голодним — святий обов'язок кожного і конкретний вияв любові до ближнього. Конференція ухвалила відповідну декларацію про створення комітету допомоги[7].
1934 р. прийняв на зберігання архів світлин про Голодомор, які виконав Александр Вінербергер.
Пам'ять
ред.12 листопада 2019 року у Архієпископському палаці Відня відкрили дошку пам'яті Теодора Інніцера.
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Свобода. український щоденник. Ч. 195 (PDF). Свобода. 11 жовтня 1955. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2016. Процитовано 26 листопада 2018. [Архівовано 2016-07-06 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Theodor Innitzer. Encyclopædia Britannica. Процитовано 27 листопада 2018.(англ.)
- ↑ Innitzer, Theodor. Deutsche Biographie. Процитовано 27 листопада 2018.(нім.)
- ↑ Передмова, авторський текст Василя Марочка (2018). Енциклопедія Голодомору 1932-1933 років в Україні (українською) . Дрогобич: "Коло". с. 576. ISBN 978-617-642-388-1.
Джерела
ред.- Інніцер Теодор. А. І. Жуковський // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — С. сторінка(-ки). — ISBN 978-966-02-6092-4.