Текле Багратіоні
Теклі Іракліївна Багратіоні або Багратіон-Грузинська (груз. თეკლე 1776 рік, Картлі-Кахетинське царство — 11 березень 1846 Тбілісі, Російська імперія) — представниця династії Багратіонів, Картлі-Кахетинська царівна. У шлюбі княгиня Орбеліані. Грузинська поетеса, письменниця та політична діячка. Мати грузинських поетів Олександра і Вахтанга Орбеліані.
| Текле Багратіоні | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
1776 Картлі-Кахетинське царство |
| Померла |
11 березня 1846 Тифліс, Кавказьке намісництво, Російська імперія |
| Поховання | Собор Свєтіцховелі |
| Країна | Грузія |
| Діяльність | поетка, письменниця, політична діячка |
| Титул | принцеса |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Багратіоні |
| Батько | Іраклій II |
| Мати | Дареджан Дадіані |
| Брати, сестри | Георгій XII |
| У шлюбі з | Vakhtan Orbelianid |
| Діти | Alexander Orbelianid і Vakhtang Orbelianid |
Біографія ред.
Народилася в 1776 році в родині картлі-кахетинського царя Іраклія II і його третьої дружини Дареджан Дадіані. Вона була улюбленою дочкою батька, який за бійцівський характер називав її «Текле-хлопчисько» (груз. თეკლე-ბიჭი). 7 вересня 1800 року царівна вступила в шлюб з князем Вахтангом Орбеліані (1769-1.03.1812), Моураві Сагареджо, в шлюбі з яким народила чотирьох синів: Александр (3.05.1801 — 9.12.1869), Ніколоз (народ. і пом. 1803), Дімітрій (1806—1882), Вахтанг (5.04.1812 — 29.09.1890)[1][2].
На відміну від інших членів царської сім'ї, Текле була насильно вивезена з Картлі-Кахеті російською владою, після анексії царства в 1801 році. Вона була удостоєна Малого хреста ордена Святої Катерини. Доля сім'ї самої Текле відбила неоднозначну ситуацію, в якій виявилося місцеве дворянство з встановленням в Картлі-Кахеті російського правління. Її чоловік, князь Вахтанг Орбеліані, пішов на службу в російську армію в званні полковника і був убитий в боях проти грузинських повстанців в Кахеті в березні 1812 року. А Текле, яка, як і сестри-царівни Маріам і Кетеван, була поетесою, писала вірші, наповнені тугою і плачем за втраченим царством. Серед кількох збережених віршів є її реакція на відчай сестри «У відповідь царівні Кетеван» (груз. პასუხად ქეთევან ბატონიშვილს პასუხად ქეთევან ბატონიშვილს)[3].
У 1832 році будинок сім'ї Теклі Багратіоні в Тбілісі став місцем зустрічей грузинських дворян та інтелігентів, незадоволених російським правлінням. Плановане повстання, спрямоване на відновлення незалежного грузинського царства, було розкрите через зраду, а змовники були схоплені поліцією[4]. Текле Бігратіоні розділила зі своїми синами долю вигнанниці в Калузі, де жила з 11 жовтня 1834 по 6 травня 1835 року. Після цього їй дозволили повернутися в Тбілісі, де вона жила до самої смерті, 11 березня 1846 року. Царівну поховали в соборі Свєтіцховелі, в Мцхеті.
Примітки ред.
- ↑ Dumin, S.V., ред. (1996). Дворянские роды Российской империи. Том 3. Князья [Noble families of the Russian Empire. Volume 3: Princes] (Russian) . Moscow: Linkominvest. с. 71.
- ↑ Montgomery, Hugh, ред. (1980). Burke's Royal Families of the World, Volume 2. London: Burke's Peerage. с. 67. ISBN 0850110297.
- ↑ Rayfield, Donald (2000). The Literature of Georgia: A History (вид. 2nd, revised). Richmond, England: Curzon Press. с. 133—134. ISBN 0 7007 1163 5.
- ↑ Jones, Stephen F.[en]. // The Slavonic and East European Review[en] : journal. — 1987. — Vol. 65, no. 1 (1). — P. 53—76.