Тарудант

місто в Сусі, на південному заході Марокко

Тарудант (араб. تارودانت, трансліт. Tarudant, [taːruːdaːnt]; таш. ⵜⴰⵔⵓⴷⴰⵏⵜ  ) — місто в Сусі, на південному заході Марокко. Тарудант лежить на схід від Агадіра по дорозі до Варзазата і на південь від Марракеша. Нині це невелике ринкове й туристичне місце[4][5].

Тарудант

араб. تارودانت[1]
фр. Taroudannt[1]
таш. Tarudant

 
Основні дані
30°28′16″ пн. ш. 8°52′40″ зх. д. / 30.4711° пн. ш. 8.8778° зх. д. / 30.4711; -8.8778
Країна  Марокко
Адмінодиниця Тарудант[d]
Столиця для Тарудант[d] (провінція Марокко)
Населення 80 149 осіб (2014)[1][2]
Висота НРМ 240 ± 1 м
Назва мешканців араб. روداني
Часовий пояс UTC+0[3] і UTC+1[3]
GeoNames 2529649
OSM 1712796 ·R (Тарудант)
Поштові індекси 83000
Міська влада
Вебсайт int.taroudannt.ma
Мапа
Мапа


CMNS: Тарудант у Вікісховищі

Історія

ред.
 
Міські стіни історичного кварталу міста

Альморавіди зайняли місто в 1056 році[4]. У середині XV століття Бану Зайдан, родина, яка пізніше заснувала династію Саадитів, оселилася поблизу Таруданта в поселенні під назвою Тідсі, резиденцією першого лідера династії, аль-Каїма[en], до 1513 року[6][7][8]. Згідно з марокканськими ЗМІ, нинішній план міських стін датується XVI століттям[5].

У XVII столітті Тарудант був базою Сіді Ях'я, місцевого вождя, який успішно допомагав саадитському султану Мулаю Зайдану у війні проти Абі Махаллі[en], повстанця, який захопив Марракеш[9].

Місто зазнало економічного занепаду після закриття порту Агадір для торговельних суден у 1760 році[9]. Наприкінці XIX століття султан Хасан I встановив більш надійний контроль над містом. На початку XX століття місто знову чинило опір державній владі, поки каїд Тайєб аль-Ґундафі не відновив порядок у 1903 році[9]. Коли у 1912 році Франція почала нав'язувати Марокко свій протекторат, Ахмед аль-Хіба[en] використовував Тарудант як столицю, чинячи опір французам. Французи встановили контроль над містом лише у 1917 році[9].

Історично в Таруданті існувала єврейська громада, яка, як вважають, виникла в XI столітті. Євреї становили 10 % населення міста і займалися переважно караванною торгівлею[10]. Мойсей бен Маймон Альбас[en], видатний єврейський кабаліст, був родом з Таруданта[11].

Клімат

ред.

11 серпня 2023 року була зареєстрована максимальна температура 48,0 °C.

Економіка

ред.

Нині Тарудант — відоме ринкове місто з базаром біля кожної з двох головних площ — Ассараг і Талмоклате. Також є щотижневий базар за стінами міста, поблизу майбутнього університетського району[4].

Визначні місця

ред.

Медина (історичний квартал) Таруданта класифікується як пам'ятка національної культурної спадщини Марокко[12]. Її історичні міські стіни мають довжину близько 6[4] або 8 кілометрів[5], оточені бастіонами й розділені дев'ятьма воротами, які досі використовуються[4].

Персоналії

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в 2014 Moroccan census / за ред. High Commission for Planning
  2. http://rgph2014.hcp.ma/file/166326/
  3. а б http://www.worldtimezone.com/time-africa24.php
  4. а б в г д Morocco. Eyewitness Travel Guides, Dorling Kindersley. 2006. с. 288.
  5. а б в Marrakech's Taroudant: A Small Town Full of History and Charm. Morocco World News. 27 жовтня 2018. Процитовано 17 листопада 2019.
  6. Deverdun, Gaston (1959). Marrakech: Des origines à 1912 (фр.). Rabat: Éditions Techniques Nord-Africaines. с. 350.
  7. Abun-Nasr, Jamil (1987). A history of the Maghrib in the Islamic period (англ.). Cambridge: Cambridge University Press. с. 210. ISBN 0-521-33767-4.
  8. Boum, Aomar; Park, Thomas K. (2016). Sa'dian dynasty. Historical Dictionary of Morocco (англ.). Rowman & Littlefield. с. 432. ISBN 978-1-4422-6297-3.
  9. а б в г Boum, Aomar; Park, Thomas K. (2016). Taroudant. Historical Dictionary of Morocco (англ.). Rowman & Littlefield. с. 458. ISBN 978-1-4422-6297-3.
  10. Discover Morocco’s Berber Jewish Past. The Times of Israel. Процитовано 6 червня 2024.
  11. Albaz, Moses Ben Maimon. Encyclopedia.com. Процитовано 18 червня 2024.
  12. Médina de Taroudannt. Inventaire du patrimoine culturel du Maroc (фр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019. [Архівовано 2018-11-22 у Wayback Machine.]

Посилання

ред.