Тарасова Тетяна Анатоліївна
Тетя́на Анато́ліївна Тара́сова (нар. 13 лютого 1947) — радянська та російська тренер з фігурного катання.
| Тетяна Тарасова рос. Татьяна Анатольевна Тарасова | |||
|---|---|---|---|
 Тетяна Тарасова і Саша Коен. 2003 рік. | |||
| Загальна інформація | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | ||
| Народження | 13 лютого 1947 (77 років) СРСР[1] | ||
| Alma mater | Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму | ||
| Батько | Анатолій Тарасов | ||
| Спорт | |||
| Країна | СРСР, Росія | ||
| Вид спорту | фігурне катання | ||
| Дисципліна | парне катанняd | ||
| Тренери | Олена Чайковська | ||
| Завершення виступів | 1966 | ||
| Тренує | Ірина Родніна — Олександр Зайцев (1976, 1980) Наталія Бестем'янова — Андрій Букін (1988) Марина Клімова — Сергій Пономаренко (1992) Катерина Гордєєва — Сергій Гриньків (1994) Ілля Кулик (1998) Оксана Грищук — Євген Платов (1998) Олексій Ягудін (2002) | ||
| Участь і здобутки | |||
| Світові змагання | 1-е місце Універсіада 1966 партнер Георгій Проскурін | ||
Нагороди             
| |||
 Тарасова Тетяна Анатоліївна у Вікісховищі | |||
Біографія
ред.Тетяна Тарасова є дочкою Анатолія Тарасова — відомого радянського хокеїста і тренера. Коли їй було п'ять років, він навчив її кататися на ковзанах.
У парі з Георгієм Проскуріним Тетяна Тарасова перемогла на всесвітній Універсіаді. Однак, незабаром була змушена завершити кар'єру фігуристки через травму.
У 1964 у вона поступила до Державного центрального ордена Леніна інститут фізичної культури, який закінчила у 1969 році.
У 1967 Тарасова почала займатися тренерською роботою і постановкою програм. Серед її учнів були Ірина Родніна, Олексій Ягудін, Ілля Кулик, Наталія Бестем'янова, Марина Клімова, Саша Коен, Аліса Дрей, Джонні Вейр, Сідзука Аракава, Оксана Грищук, Барбара Фузаріїв-Полі і інші.
У середині 1990-х вона організувала вельми успішне шоу — льодовий театр «Усі зірки», в трупу якого увійшли багато знаменитих фігуристів. Театр проіснував 14 років. Тарасова виступала в ньому відразу в декількох якостях: була і тренером, і балетмейстером, і режисером. У театрі створювалися справжні класичні балетні вистави: «Ніч на Лисій горі», «Спляча красуня», «Попелюшка», «Червона квіточка». У репертуарі були також поставлені Тарасової серія «Росіяни на Бродвеї», знамениті бродвейські спектаклі «Вестсайдська історія», «Фантом у опері», «Кабаре», «Кордебалет», «Кішки» та ін
Вона підготувала більше майбутніх чемпіонів світу та Олімпійських ігор, ніж будь-який інший тренер в історії. До 2004 року її учні виграли, в загальній складності, 41 золоту медаль на чемпіонатах світу та Європи, а також 8 золотих Олімпійських медалей у трьох дисциплінах з чотирьох можливих:
- Ірина Родніна і Олександр Зайцев (пари — 1976 і 1980 роки)
- Наталія Бестем'янова і Андрій Букін (танці — 1988 рік)
- Марина Клімова і Сергій Пономаренко (танці — 1992 рік)
- Катерина Гордєєва і Сергій Гриньків (пари — 1994 рік)
- Ілля Кулик (чоловіки — 1998 рік)
- Оксана Грищук і Євген Платов (танці — 1998 рік)
- Олексій Ягудін (чоловіки — 2002 рік).
У 2005 Тетяна Тарасова була призначена тренером-консультантом Федерації фігурного катання Росії.
Була головою журі ряду льодових шоу Першого каналу («Зірки на льоду» — 2006, «Льодовиковий період» — 2007, «Льодовиковий період-2» — 2008).
Автор книги «Красуня і чудовисько».
21 березня 2008, в дні проведення чемпіонату світу в Гетеборзі, Т. А. Тарасова була введена в Зал Слави світового фігурного катання[2].
Влітку того ж року під керівництвом Тарасової почала тренуватися чемпіонка світу 2008 року японка Мао Асада[3]. При цьому Асада продовжувала тренуватися на базі університету в Нагої і лише періодично приїжджала до Тетяни Анатоліївни до Москви. У свою чергу, Тарасова також іноді відвідувала спортсменку в Японії і супроводжувала її на найважливіші старти[4]. Після Олімпійських ігор 2010 року, де Мао завоювала срібну медаль, і чемпіонату світу, який вона виграла, це співробітництво було припинено[5].
Ура-патріотизм
ред.- Після рішення Міжнародного Олімпійського Комітету про заборони використання російської національної символіки у Зимовій Олімпіаді 2018 за систематичне зловживання допінгом на державному рівні, Тетяна Тарасова заявила:
|
Хочеться не плакати, а вити.[6] | 
|
Тетяна Тарасова є прихильницею політики Володимира Путіна, вважає дискваліфікації збірної Росії спочатку за допінг (по суті — лише заборона на використання символіки), а потім за вторгнення в Україну несправедливими атаками Заходу. Заявляє, що росіяни ніколи не зрадять свою батьківщину.[7]
Приватне життя
ред.З 1978 року Тетяна Тарасова була одружена з народним артистом СРСР, піаністом Володимиром Крайнєвим (1944—2011), який у 1994 році емігрував у Німеччину, Ганновер, де отримав посаду професора консерваторії. Дітей у подружжя не було.
Нагороди та звання
ред.- Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (27 лютого 1998) -за високі спортивні досягнення на XVIII зимових Олімпійських іграх 1998 року[8]
- Орден Пошани (13 лютого 2007) -за великий внесок у розвиток фізичної культури і спорту та багаторічну плідну діяльність[9]
- Два ордена Трудового Червоного Прапора
- Орден «Знак Пошани» (1976)
- Орден Дружби народів (1984)
- Заслужений тренер СРСР (1975)
- Заслужений тренер РРФСР (1972)
- Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації
- Майстер спорту СРСР міжнародного класу
Примітки
ред.
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ .ru / news / detail.php? ID = 158088 Тетяна Тарасова введена в Зал слави світового фігурного катання[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ .sport-express.ru/art.shtml? 161498 Тарасова буде тренувати Асаду
- ↑ Тетяна Тарасова: "Ще трохи, і я зможу відійти вбік " Інтерв'ю Є. Вайцеховской від 31.01.2009
- ↑ utm_source = twitterfeed & utm_medium = twitter No tears, but Nagasu still must get past fears (англ.)
- ↑ Бі-бі-сі: "Хочется не плакать, а выть": как Россия реагирует на отстранение от Олимпиады. 5 грудня 2017
- ↑ Татьяна Тарасова: «Бах призывает спортсменов предать свою страну. Если у него есть дети, предлагаю им отказаться от папаши».
- ↑ Указ Президента РФ від 27 лютого 1998 р. № 206
- ↑ Указ Президента РФ від 13 лютого 2007 р. № 159